Вже давно мені складно розділити свою особистість та образ Орінго, тому майже не переходжу на персональний акаунт – немає такої потреби. Але інколи деякі моменти життя якось не вписуються у загальну стрічку новин і просяться до затишної кімнатки форуму, де усі свої.
Одна з ознак весни для мене – це втратити голову від сонячних променів та довгоочікуваного тепла і тинятися на свіжому повітрі… П’янке відчуття легкості, коли виходиш на п’ятнадцять хвилин, але час тягнеться нескінченно, небо високе, дихається легко і ноги несуть кудись подалі.
Курточка нарозхрист, шалик залишився у шафі, смартфон щось сам вибирає навколо, а ніжно-підступний вітерець лоскоче розпашіле обличчя. І усе так добре, енергія переповнює, вдома теж стільки роботи у дворі, що не загоню себе в хату. Зовсім поруч майорить весняне рівнодення, і от-от почнеться нове коло року. Прокидаються надії, підживлюються упертість та терпіння, загострюються почуття, хочеться малювати, писати й співати…
А потім я захворіла. Це теж весняна традиція останніх років (розповідала раніше про подорож в 2023 році, яка мене вибила з сідла на два тижні). Спочатку обурююся: ну як можна бути настільки необачною, щоб забувати попередній досвід. Потім продовжую тримати себе в руках, намагаюся не зважати на фігове самопочуття, а далі рішуче ламаюся і падаю у ліжко.
І знову тягнеться час… Весна – за вікном, а я з книжкою у ліжку. Ну що ж, треба чекати, поки організм бореться. А поки усі процеси відбуваються, можна передивлятися фото в смартфоні.
Попередня екскурсія районом «Вікна Благовіщенської вулиці» була півроку тому, на осіннє рівнодення, тому продовжимо рух по колу і подивимося на наші тихі вулички напередодні весни.


Яскравий прапор над містом майорить високо-високо. Величний Благовіщенський собор теж декорований фанерками замість розбитих вікон. Цей декор робить його більш домашнім та людяним, як і різнокольорова білизна на мотузках у дворі за пафосними візерунчатими ґратами.
Через річку прямує веселий березневий тролейбус у квіточках, ще одна ознака весни.
Покровський собор і Собор Успіння Пресвятої Богородиці теж тримають небо у центрі Харкова, разом з більш юними висотками. Держпром та Універ легко зчитуються на обрії.
Гранитні кулі набережної річки Лопань повністю надійні та спокійні, а дикі харківські качки завжди сповнені гідності й нікуди не поспішають.
Якщо гуляти навкруги Благовіщенського собору, то весь час бачиш щось різне. Старовинні вулиці та гарні будинки пошрамовані обстрілами, але чистота й розмірений ритм ніби врівноважують місто.
Чарівний
Будинок Мануфактури на Різдвяній не надто чепурний зараз, але впевнена, що він ще засяє усіма барвами і вікнами після війни. А по інший бік дороги готується до весни популярне "Трипіччя" – навіть гамак вже причепили.

На розі Благовіщенської та Різдвяної продовжують гуркотіти у "Глобусі" друкарські верстати. Це таке звичайне диво, що інколи я просто туди йду, щоб послухати цей ритм народження книжкового життя. А як я радію, коли бачу в книжках, що надруковані вони зовсім поруч!
Повертаємо у русло Благовіщенської вулиці. Дісталося їй добряче, але якщо прямо дивитися від початку й у бік Орінго, це не дуже помітно. У нашому районі багато вулиць з одностороннім рухом, і від вокзалу струмок автівок виплескується к підніжжю собору. Закруглені будинки на розі роблять гирло Благовіщенської дуже приязним...
Далі шрамів стає ще більше, як і фанерних пластирів. Старовинні будинки тримають стрій, але наразі мені важко уявити, яка буде подальша доля однієї з найстаріших вулиць міста, якій дістається не лише від зовнішніх ворогів, а й від хронічної архітектурної недбалості та вандалізму деяких представників місцевого населення.
Знайшла настінний розпис по пилу після вибуху на спотвореному будинку лікарні. Чого там тільки не написано й не намальовано, від "Героям слава" до "цой жив" та перевернутих зірок...
Але є й вічні ознаки весни, які неможливо перебороти ніякими вибухами: "Деніс + Лера =

" У місті продовжується життя і молодь закохується.
Сум і руйнування поруч з любов'ю та відновленням. Таке воно усе смугасте й непередбачуване, таке бурхливе й незворушне, наше життя на порозі весни.
"...ніяка туга краси перемагати не повинна"
Дякую, що прогулялися разом зі мною. 
Ознаки справжньої весни