Колись стимпанку вдалося неможливе — поєднавши речі грубі й механічні з природними й делікатними, він назавжди романтизував епоху промислової революції. Те, що мало б увійти в історію під важкими клубами чорного диму в музичному супроводі лязгання станків, ми знаємо як період великих відкриттів й палких почуттів. Та було б помилкою вважати, що фантазії стимпанку є цікавішими за тогочасну реальність.

Поки парові двигуни пихали в просторих залах великих заводів, в маленьких майстернях ювелірів та годинникарів творились справжні дива.

Анрі Ніколас Мейлар виріс в швейцарському Ла-Шо-де-Фон, який в середині 18 століття був центром виробництва годинників. Тому про свою майбутню професію Анрі довго не думав і пішов в учні до відомого майстра П’єра Жаке-Дро. Жаке-Дро прославився своїми механічними фігурами — він робив великих ляльок, які вміли грати музику, писати та малювати. Цей інтерес до створення «живих» механізмів захопив юного Анрі. Спочатку Мейлар разом з братами та іншими учнями працював на Жаке-Дро, аж поки той не збанкрутів. Ставши керівником власної студії Анрі Мейлар не покинув пристрасті до коліщаток та секретних механізмів і на радість публіці влаштовував турне Європою разом зі своїми ляльками. Його «кресляр-письменник» на той час мав найбільший запас ходу і міг створити чотири малюнки та написати три вірші англійською й французькою мовами, витрачаючи на кожну роботу приблизно 3 хвилини. Розміри цього дива 147*88*57 см, а вага 181,4 кг. Велика вага обумовлена матеріалами — кресляр виготовленій зі сталі, дерева й текстилю, але для запуску механізму достатньо всього однієї пружинки.

Окрім того, що кресляр вміє рухати руками, його голова та повіки також рухомі. Зберіглись афіші з шоу Мейлара, з яких стало відомо, що окрім кресляра в його колекції були автомати музикантки, фокусника, танцюриста на канатохідця. Та нас, як поціновувачів крихітних форм та коштовних матеріалів, цікавить інший напрямок творчості Анрі. Це ті ж самі механізовані автомати, тільки виконані з ювелірною майстерністю.

Автоматизована миша справляє, мабуть, найреалістичніше враження під час руху з усіх  автоматів маленьких тварин, представлених Анрі Мейларом в Англії та Ірландії на початку 19 століття. Виготовлена в натуральну величину (довжина тіла — 5,5 см, а хвіст — 7 см) з золота, нейлону, перлів, рубінів і емалі миша-автомат кидається вперед, нервово крутиться, лякаючись уявного кота, а потім біжить в інший напрямок.  Коли Мейлар виставляв свої автомати в Лондоні в 1811 році, на рекламній листівці було зазначено, що миша «здивує відвідувача своєю природною кмітливістю та здатністю бігати й повертатися на всі боки, як жива тварина».

Відомо, що збереглось вісім або дев’ять мишей-автоматів, виготовлених Мейларом. Всі вони у приватних колекціях та музеях. Відрізняються між собою коштовним оздобленням та кольором емалі.

В історії швейцарського годинникарства є ще один дивовижний артефакт, який поєднує годинникову майстерність і вишуканість ювелірних виробів. Ця Ефіопська гусениця була створена Анрі Мейларом у 1810 році і є чудовим прикладом поєднання механіки та естетики. Механізм забезпечує плавні рухи, одинадцять суглобів на гнучкому з’єднанні дозволяють гусениці звиватися і повзати, створюючи приголомшливу ілюзію живої істоти.

Тіло «гусениці» прикрашене перлами, емаллю, золотом, рубінами, смарагдами, бірюзою і діамантами. Фото дає уявлення про те, яку тонку роботу виконав майстер не тільки при складанні механізму, а й при оздобленні виробу коштовними камінчиками.

Зараз відомо, що існує лише шість екземплярів коштовних шовкопрядів Анрі Мейлара. Кожен з них є справжньою колекційною реліквією, що зберігає дух і елегантність епохи.

Наталія Орінго