Квіти завжди надихали митців на творчість. Тендітний образ їхньої мінливої краси намагалися зберегти художники, скульптори, ремісники. Що до ювелірів, то у вигляді барвистої квітки природа зробила для них справді розкішний подарунок.

Невеликий розмір, різноманіття форм аж до найекзотичніших, доступність та романтизований в очах суспільства образ зробили квітку ідеальною моделлю для відтворення в металі й каменях. Хочеш приголомшити — надихайся  дивовижними орхідеями, хочеш викликати посмішку — експериментуй з дивакуватими кактусами. Каблучки радіють навіть одній скромній квіточці, сережки легко приборкають видовжені пагони та суцвіття, а підвіски й брошки можуть прихистити в собі цілі букети й навіть клумби. До того ж зручно переносити на ювелірну прикрасу символізм, що несе в собі та чи інша рослинка.

Найбільшого успіху досягли в цьому британські ювеліри 18 століття, коли в моду увійшла флорографія — спілкування за допомогою квітів. Концепція таємної мови квітів швидко захопила європейську громадськість і на те була доволі банальна причина. Секретний квітковий код був продухом для вікторіанців, які жили в стриманому суспільстві, де вираження почуттів назовні не заохочувалось. Що ж до жінок, то у них взагалі у 18 столітті було не так багато напрямків для творчого самовираження. А тут як на вдачу квіти, що завжди пов’язували з чимось жіночним. Тож спілкування за допомогою квіткових повідомлень дуже швидко перетворилось в улюблену жіночу розвагу, яка не шкодила репутації і яку можна було припинити у будь-який момент. Варто було просто сказати : «Вам здалось, це всього лише квітка».

На щастя ті часи давно минули. Ми вже можемо вільно виражати свої думки й почуття, а квітками милуватись для гарного настрою. А якщо з квіткою ще й пов’язане таке чудове явище як здійснення мрії, емоції відбивають радісну польку.

 

Пригадаймо, які квітки та коли розквітали в садах мрійників орінговців? Ті з вас, хто з самого початку слідкують за перебігом конкурсу, мабуть, одразу згадають фіналіста 2014 року, підвіс «Ханамі». Сьогодні в нашому каталозі чимало прикрас, натхненних культурою Японії, а тоді «Ханамі» став першим промінчиком, що вислизнув із-за Фудзі, аби розлити сонячне світло на рожеві сакури. Пишаємось розкішною колекцією, яка поступово розквітла навколо цього чарівного підвісу.

 

 

Ще одна прикраса, що викликала буйне цвітіння на теренах сайту – сережки «Маків цвіт», фіналіст 2015 року. Дуже жіночні, помітні й натуралістичні, в оточенні макових голівок трьох каблучок, двох брошок, двох підвісок та ще чотирьох моделей сережок вони стали окрасою збірки, що плекає українські національні традиції.

 

 

Продовжує тему рослин, що є квітучими символами нашої країни, й темноокий «Соняшник». Ці сережки здійснили мрію своєї власниці у 2016 році. Життєрадісні  та життєстверджуючі, приголублені сонечком й наділені мудрістю української землі.

 

 

Після невеличкої перерви в мрійливому цвітінні 2020 рік дарує нам одразу дві прикраси. Це каблучки «Мускарі» та «Вінсент».  Той рідкісний випадок, коли пластичні форми срібного рельєфу відіграють головну роль, не розділяючи прихильність своїх власниць з яскравими камінчиками.

 

 

Дивлюсь архіви конкурсу й диву даюсь, які збіги інколи дарує нам життя. Згадайте 2021 рік — такої кількості квіткових прикрас-фіналістів не було ані до нього, ані після. У фінал вийшли три ескізи і подарували нам чарівні прикраси, що тішать серця орінговців у скрутні часи. Ніби хтось або щось підказувало намилуватись, натішитись цією красою досхочу, аби заповнити до краєчків чашу душевного спокою.

Сережки «Троянда»  увібрали в собі найкраще, що є в цій королівській квітці: ніжність пелюсток і ніяких гострих голочок.

 

 

Моно-сережка «Зупинись, мить» та пара «Тюльпанів» нагадують про те, що час однаково спливає для всіх, але чарівна не тільки мить цвітіння.

 

 

А ще сережки «Іриси» — квіти, прикрас з якими, на мій погляд, завжди мало, бо їхньою красою можу милуватися вічно.

 

 

 В 2022 році був дуже ніжний букетик «Ранкових квітів», як лист від безтурботної юності до серйозного дорослого життя.

 

 

Тішуся, що квіти стали окрасою й цьогорічного конкурсу. Вінок для мене завжди асоціювався з серединою солодкого літа, коли все навкруги вкрите польовими квітками. Вони хоча й не такі пишні як садові, проте стійкі й витривалі, пахнуть степом, медом, нагрітою землею і простим людським щастям.

 

Наталія Орінго