Тема срібних книжок мене не відпускає) але то провина фільму, який я побачила років двадцять назад (про пригоди трьох книжок, і хлопчика. Книжки там були живі, і їх обкладинки і характери відповідали тому, про що власне ці книги були). Вже і не пам’ятаю основний сюжет, назву і тоді не знала, і Гугл не допоміг), але так мені запали в серце образи і настрій…що ось вкотре на сесії малюється саме книга, яка б уособлювала для мене характер і настрій книг паперових. Але Кінг — автор з яким я знайома дуже давно, багато чого у нього прочитала, і виокремити щось прям «най» для себе я не можу. Я просто люблю його книги, стиль оповідання, сюжети, що захоплюють, і приходжу до нього кілька раз на рік, аби торкнутися чогось, що лоскоче нерви)

За що люблю книги Стівена Кінга?

• За жах, який ховається серед буденності (буденно про жахливе: ось ти дивишся фільм, сидячи на канапі, а хтось спостерігає за тобою. Лячненько.)
• За дітей. Діти у кінгових творах неабиякі! Дуже жваві, розумні,кмітливі, дотепні. Видно, з якою повагою автор ставиться до героїв-дітлахів. А може то данина своїй внутрішній дитині?…)
• За різноплановість і різноманіття жанрів. Є у Кінга для кожного книжка. Є психологічні горрори, є містика, є шикарні детективи ( «Містер Мерседес» від лиця маніяка та детектива почергово — то любов! Навіть звучить внутрішнім голосом інакше! Ось сила друкованого слова!)
• За «кінематографічність». Чи то тільки в мене при читанні його книжок у голові малюється яскрава картинка образів і подій? Чи це просто розвинена увага? Але факт є фактом - читаєш книгу, а замість літер маєш живі образи.
• За манеру письма. Тут, звичайно, віддаю шану і гарному перекладу (зараз багацього творів читаю і перечитую українською, і то кайф!) але саме легка сучасна мова дуже підкупає.
• За книги про добро, навіть якщо на перший погляд здається, що про жахи.
• За «не геройських» героїв без білого пальта, які, втім, можуть протистояти силам зла.

Розмірковуючи над темою ескізу я не можу вибрати якийсь один твір Короля Жахів. Не можу, бо образи з усього прочитаного тісняться, хочуть щоб про них розповіли. Але замість цього можу намалювати ескіз-враження з невеличкими пасхалками-посиланнями до найбільш улюблених творів. Маю поліцейську стрічку, повітряну кульку, око, що спостерігає, щупальця страшної потвори, а ще  протистояння добра злу в образі хлопчика із зіркою проти темряви (переданої оксидованою текстурою)
Череп із короною - це уклін Кінгові, бо ж King - то «король», а який король без корони? Корони на книзі. Корони на черепку.
Ще один уклін автору - друкарська машинка в середині медальйону, бо таких працьовитих авторів годі і шукати! Понад 50 книг! Мені ще читати і читати!

     За що я вдячна "Екслібрису", так це за надану можливість перечитати давно знайомі книжки і познайомитися ближче з тими, які довго були поза увагою.

     "Потрібні речі" Стівена Кінга прочитала тільки зараз. Весь час, поки читала, мене не покидало відчуття, ніби тебе обплутує павутиння. Кінг, як той павук, що дочекався гостя, який випадково або притягнутий власною цікавістю забрів у його володіння, повільно і методично загортає тебе у павутиння численних героїв і подій.

     У невеличке містечко Кастл Рок приїздить новий підприємець і відкриває крамницю "Потрібні речі". Кожний містянин може придбати у ній річ, яку потребує найбільше. Але, крім звичайної плати, потрібно ще надати послугу: зіграти злий жарт. І тут знову з'являється образ павутиння. Власник крамниці Ліленд Гаунт обплітає усіх мешканців міста брехнею, злістю, заздрістю, що і призводить до трагічних наслідків.

     А потім, нарешті вибравшись із літературного павутиння, ти залишаєшся сам на сам із власними думками. Що ж врешті-решт найбільше потребує людина? І на що вона здатна, аби отримати бажане?  Можливо усі наші мрії - це просто ілюзії.

     Під впливом ось таких думок народився ескіз підвіса або слайда "Павутиння ілюзій".  З однієї сторони зображений маяк, що є логотипом кіностудії Castle Rock Entertainment, яка була створена якраз для екранізації творів Стівена Кінга. Цей маяк з фільму жахів 1993 року, знятого за мотивами книги «Потрібні речі». Він об'ємний і прикрашений квадратним цирконієм.






     А на зворотній стороні оптична ілюзія павутиння. Заглядати у темряву лячно, а що як впадеш! Хоча, насправді, це просто лінії на площині. Можна додатково прикрасити камінчиками. Білі зроблять павутину небезпечно привабливою, а червоні - трохи зловісною.



     Коли тільки почала читати, прийшли ось такі рядки.

* * *
Треба бігти.
Кидаю у сумку потрібні речі:
Ключи, гаманець, телефон.
Можливо ще парасолю.
Синоптик обіцяє ранкову зливу.
Мозок старанно перевіряє
Перелік запланованих на сьогодні справ.

Клацнув замок.
Срібно дзенькнув метелик-ключ.
Дверний циклоп-охоронець
Суворо дивиться вслід.
Сходи-клавіші
Грають свою щоденну мелодію.

А на вулиці вітер-гультяй
Намагається у волосся
Занурити ніжні пальці.
І нахилені віти дерев
Вказують правильний шлях.
Маленький сонячний хлопчик
Зазирнув мені в очі,
Посміхнувся і далі побіг.
Небесні справи важливі.

Перші краплі дощу розфарбовують
Запорошений пилом асфальт.
Парасолю залишу у сумці.
Вибач, друже синоптик.
У чарівну скриню душі
Покладу такі
Вкрай потрібні мені речі:
Сонце, вітер і дощ.
І кольоровий шалик веселки...

Привіт! Я шалено закохана у твори Кінга, багато чого читала. Саме зараз дуже скучаю за Темною вежою, планую перечитувати і саме тому, зробила ескіз саме за цим циклом. 

Додаю декілька варіантів однієї ідеї. Кожен з них має свою особливість, особисто мені більш до вподоби перший варіант. А вам?


 

Дякую за цікаві ескізи, мені більше до вподоби другий і третій ескізи. Другий, мабуть, буде більш прийнятним для ювелірного бачення поля троянд ( крові), яке оточує Темну башту. 

Добрий день! Наведу уривочок з повісті С.Кінга "Кладовище домашніх тварин. "…найдревніший релігійний символ у світі — кола, що звиваються споконвічними спіралями у нескінченність. Порядок з хаосу чи хаос із порядку, залежно від того, по який бік була зараз твоя свідомість. Єгиптяни карбували цей символ на могилах фараонів, фінікійці викладали на могилах скинутих правителів. Знаходили його і в печерах стародавніх Мікен, королі Стоунхенджу вибудували у формі концентричних кіл свій магічний годинник для вимірювання ритмів Всесвіту, і саме такі спіральні обриси мав біблійний вихор, крізь який Господь промовляв до Іова.
Спіраль — найдавніший у світі символ, хиткий і таємничий міст між Універсумом людини і Порожнечею. "
Малюнок не вийшов, тож тільки опис. Підвіс шириною 2,5 см,  висотою 4 см
1. Верхня найбільш широка частина - це крило, яке одночасно нагадує й полум'я. 
2. його опоясує перший виток  спіралі ( всього їх 3), стрічка однакова завжди , але  кожний новий віток більш вузький. 
3. Нижня частина - закінчується стрічка ніби то двокінцевим стягом, котрий майорить.