Міфи, пульке, ритуали, мескаліто, боги, космос, магія, агава. На перший погляд — набір не пов'язаних між собою слів. Але якщо копнути трохи глибше у мексиканську землю, пояснення обов’язково знайдеться.
Про мексиканські спиртні напої існує багато легенд і чуток. Нібито текілу роблять із кактусів, і вона лікує безліч хвороб, а мескаль викликає галюцинації. А ще галюцинації викликає мескаліто. І чим він відрізняється від мескалю, взагалі мало зрозуміло. Щоб заздалегідь не збожеволіти від різноманітності засобів затуманити собі свідомість, будемо розумітися на них поступово.
Відпочатку мескаль — це як мексиканський самогон. І робили його з давніх-давен, природно з того, що було в наявності у великій кількості: з блакитної агави. Як би нам не хотілося відразу уявити собі гігантський кактус заввишки в два людські зрости — агава це таки не кактус. Більш-менш близькими родичами агав є алое та спаржа, конвалія та гіацинт. А саме слово «мескаль» (ісп. mezcal) походить з науатля, мови ацтеків. До приходу конкістадорів на територію сучасної Мексики на ньому спілкувалися люди різних народів. Дослівно воно перекладається як «приготування агави» і перший мескаль був продуктом бродіння та мало нагадував мескаль сучасний. Зараз напій можна назвати «мескаль», якщо він виготовлений шляхом дистиляції однієї з 5 видів агав на території одного з 9 штатів: Оахака, Дуранго, Гуанахуато, Герреро, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас, Сакатекас, Мічоакан, Пуебла. Хоча простим рядовим мексиканцям, які продовжують удома гнати агавовий самогон, усе одно на міжнародні сертифікати. Для них їхній власний мескаль — це теж мескаль.
Але до чого тут галюцинації, коли ми маємо справу просто з місцевим самогоном? Згідно з переказами, спиртні напої з агави — дар богів. Все почалося з того, що колись у давнину ацтеки виготовили напій, нині відомий як пульке, але вони самі називали його октлі. Секрет пульке-октлі, за однією з версій, людям передав Тлакуаче. Згідно з іншою легендою, агава — це втілення богині Майяуель, у жилах якої тече сік цієї рослини. Пульке був продуктом бродіння та у ацтекській культурі церемонія його споживання мала релігійне значення. Прості індіанці пили напій тільки у свята, а представники правлячої еліти мали право пити пульке протягом усього року. Такий же привілей мали і полонені воїни перед тим, як їх приносили в жертву богам. Через багато років, коли процесс зброження доповнили дистиляцією, саме з цього напою утворився мескаль.
Де ж у цій класифікації текіла? Згідно з офіційними даними, текіла — це вид мескалю, отриманий шляхом дистиляції ферментованого соку блакитної агави суворо на території 5 штатів Мексики: (перший та найважливіший) Халіско, Гуанахуато, Мічоакан, Наяріт та Тамауліпас. Дотримання цього правила регулюється зведенням стандартів Ради з нагляду за виробництвом текіли. А саму назву напою пов'язують із прізвищем Куерво: родина купила землі на околицях поселення Текіла ще в 1758 році, і коли налагодила виробництво алкоголю з агави, була використана назва міста. Так-так, легендарна текіла Jose Cuervo — це саме вона. Доречі, текіла відрізняється від мескаля більш м’яким смаком: бо в мескалі подекуди можна знайти ноти маринованих помідорів чи мочених яблук із дрібкою навозу.
Не дивлячись на те, що з агави виготовлялося ритуальне питво і воно пов’язувалося з енергіями космосу, воно мало нагадувало містичні еліксири в уяві сучасної людини. Та й з галюцинаціями там було не дуже. Звідкіля ж тоді міф про них та про змінення свідомості?
До цього непорозуміння доклав руку досить відомий співець галюциногенних тріпів Карлос Кастанеда. За текстом книги «Вчення дона Хуана: Шлях знання індіанців які» Кастанеда був надто «застиглим», тому, щоб «розгойдати його», дон Хуан, його вчитель, давав йому «рослини сили». Так спочатку Кастанеда познайомився із пейотом, і цей досвід він і описав докладно у своїй першій книзі. Саме Дон Хуан вважав за краще називати пейот «мескаліто». Він говорив: «Мескаліто — захисник; добрий, благородний захисник; але це не значить, що з ним можна жартувати. Саме тому, що він добрий захисник, може бути втіленням жаху для тих, хто йому не подобається.» Кактус пейот є галюциногенною рослиною, тому що містить психоактивну речовину мескалін, яка може викликати зміну сприйняття, настрою та свідомості у людей. Це призводить, у тому числі, до галюцинацій, та до втрати орієнтації у просторі. Індіанці Мексики та півдня США шанували пейот як божество та вживали його задля різних обрядів. Незважаючи на те, що мескалін міститься у різних кактусах, не тільки у пейоті, в блакитній агаві його немає (а ми ж пам’ятаємо, вона і не кактус!). Тому «мескаліто» та «мескаль» — то зовсім різні речі. І хоча за вимовою вони схожі, «ефект» у них зовсім різний.
Не знаю, чи припадала вам нагода спробувати галюциногенний кактус, але спробувати різницю між текілою та мескалем завжди цікаво! Мені більше до вподоби текіла, а вам?
Альона Мінакова для Орінго 
