Вона цього дня встала о восьмій годині ранку і цілий день була в гарячковій тривозі й діяльності. Всі сили її з самого ранку були спрямовані на те, щоб вони всі: вона, мама, улюблена троюрідна сестричка були одягнені щонайкраще.
Все істотне вже було зроблено: ноги, руки, шия, вуха були вже особливо старанно вимиті, напахчені і напудрені; надіті вже були шовкові ажурні панчохи й білі атласні черевики з бантиками; зачіски вже були майже закінчені.
— Чи скоро, нарешті? — спитав граф, входячи з-за дверей.
— Зараз, зараз, не йди, тату! — крикнула вона до батька, який відчинив двері, ще з-під серпанку спідниці, що закривала все її обличчя. Через хвилину графа впустили. Він був у синьому фраку, в панчохах і черевиках, напахчений і припомаджений.
— Ах, тату, який ти гарний, любо глянути! — сказала вона, стоячи серед кімнати і розправляючи складки серпанку.
— Ух, моя красуня! — вигукнув граф.
Граф щось вийняв з продовгастої коробочки, яку тримав у руці, і за мить вона відчула приємну прохолоду ланцюжка довкола шиї.
Вона підійшла до трюмо, щоб обдивитися себе.
Із дзеркала на неї дивилася худенька граційна дівчина в білому серпанковому платті на рожевому шовковому чохлі, з трояндами в корсажі. Темне густе волосся було причесане à la grecque. На шиї яскраво виблискувала кришталева льодинка в надійних обіймах срібла.
— Діамант чистої води! – задоволено промовив граф, милуючись чи то дочкою, чи то прикрасою на її тендітній шиї.
— Ти її все балуєш, Elie, - з докором прошелестіла графиня. Ще раз пильно глянула на дочку, на її очі, сповнені тривоги і надії, згадала і свої золоті неповоротні дівочі літа, і свій перший бал. — Наташо, нам пора…
 

(По мотивах роману Л.Толстого «Війна і мир». В головних ролях – Наташа Ростова та кольє «Чистой воды»)