Надзвичайно вдячна Вам, Мирославочко, за фото і за вірш (Ваш?;))!!!
Справді, равлики надихають! Їхня неквапність (навіть - поважність), з якою вони рухаються, цікавість, що спонукає в усі боки крутитися оченята, обачність, котра робить їх такими делікатними - чим не ідеальні істоти-дослідники? Звичайно, вони зберігають у закутках своїх затишних хатинок бага-а-а-то секретів!;)))
На жаль, в мене чемойдана не було, однак, клуночки постійно мала)) брала улюблені речі, хусточку і робила "голубці", які перев'язувала стрічками і так носила з собою) а ще мама мені робила по два хвостики або косички (щоб голова дихала, як вона пояснювала), але завжди вив'язувала їх дуже високо, вони трохи тирчали і були схожі на "ріжки" равлика)) ось так я і стала дівчинкою-равликом:)))))