Художнє слово може переносити нас у різні світи та виміри, але як щодо книжок, які написані про інші книги? Вони, немов таємничі двері за книжковою полицею, запрошують нас зазирнути у світ, який одночасно є знайомим і фантастичним, відкрити диво у диві – і відмовитися неможливо!
Розпочнемо подорож світами книг про книги з славнозвісного роману «Тінь вітру» Карлоса Руїса Сафона, дія якого розгортається в Барселоні після громадянської війни в Іспанії. Батько приводить сина в бібліотеку і пропонує обрати собі книгу – так розпочинається історію молодого Даніеля Семпере, який повсюди намагається взнати щось про таємничого автора на ім’я Хуліан Каракс. Одержимий розкриттям правди про життя та творчість Каракса, Даніель вирушає в подорож, яка веде його через лабіринти вулиць Барселони та в глибини Цвинтаря забутих книг. Містичні похмурі таємниці, сплетіння брехні та магії, недобрі знайомі та ексцентричні друзі – спостерігаючи за пригодами Данієля, ви навряд чи зможете відкласти книгу. Яскраві описи Барселони змінюватимуться бажанням швидше розплутати загадку – але навіть після останнього рядка «Тіні вітру» читачеві буде над чим замислитися.
"Блакитна темрява повивала химерні обриси мармурових сходів і цілу галерею фресок, населених янголами та міфічними тваринами. Ми пройшли за господарем вздовж розкішного коридору й опинилися у величезній круглій залі. Крізь високу скляну баню, що височіла десь над нашими головами, спіральну базиліку тіней пронизували списи світла. Мій погляд заблукав у лабіринті коридорів; полиці, забиті книжками, наче виростали з підлоги й підносилися вгору, нагадуючи вулик, сплетений з тунелів, східців, майданчиків та місточків. Це була величезна бібліотека".
На черзі «Ім’я троянди» Умберто Еко – її просто не можна не згадати. Мабуть, усі ми пам’ятаємо описаний в цьому романі величезний старовинний монастир та дивака Вільяма Баскервільського, францисканського монаха, якому доручено розслідувати серію дивних вбивств. Поглиблюючись у таємницю, Вільям виявляється втягнутим у складну мережу політики, релігії та філософії, зосереджених навколо чудової бібліотеки монастиря. І нехай ми вже давно знаємо і ім’я вбивці, і сумний розв’язок роману, та як всоте не відправитися за францисканцем й його помічником у ризикову нічну подорож по бібліотеці? Свічка блукає лабіринтами, манять до себе товстенні фоліанти, дихає в спину хтось чорніший за ніч… Умберто Еко був й остається неперевершеним майстром.
"Мій учитель помилявся, а будівничі бібліотеки були куди кмітливіші, ніж ми гадали. Не можу як слід пояснити, що сталося, але коли ми вийшли з башти, порядок кімнат став дедалі більше плутатися. Деякі з них мали двоє дверей, а деякі — троє. Усі вони мали по вікні, навіть ті, в які ми потрапляли з іншої кімнати з вікном, гадаючи, що посуваємось всередину Вежі. Кожна з них мала однакові шафи і столи, згромаджені у строгому порядку фоліанти теж здавалися однаковими і, звичайно, ніяк не допомагали нам впізнавати кімнату з першого погляду. Ми спробували орієнтуватися по картушах. Ми вже раз проходили через кімнату, де було написано "In diebus illis", і через якийсь час нам здалося, що ми знов туди повернулися".
Ще одна доволі цікава книга про книги та бібліотеки – «Цілодобова книжкова крамниця містера Пенумбри» Робін Слоун. Нещодавно її дочитала (чимало засумувавши з розв'язки), тож поділюся і з вами. Все починається з того, що Клей Дженон, молодий чоловік, який влаштовується на роботу в таємничу цілодобову книжкову крамницю в Сан-Франциско, починає здогадуватися, що тут діє якесь дивне товариство. Чесно кажучи, спочатку Клей не дуже вдоволений своїм новим містом праці (і особливо зарплатнею), але потім мимоволі починає досліджувати еклектичну колекцію книг книжкового магазину і виявляє, що в магазині містера Пенумбри ховається більше, ніж може здатися на перший погляд. Ще цікавіше стає, коли до крамниці уночі зазирає молода програмистка - і пропонує Клею допомогти розв'язати загадку магазину. Так розпочинається подорож, що занурить вас у світ кодування, криптографії та таємних товариств. І хоча технологій, на мій смак, у книзі про книжкову крамницю могло б бути й менше, а все-таки прочитати її буде цікаво.
"Як виявилось, цілодобова книгарня містера Пенумбри поєднує в собі дві крамниці.
Тут є більш-менш нормальна крамниця — та, що займає передню частину приміщення й тулиться до мого столу. Тут ви знайдете невисокі стелажі з позначками «Історія», «Біографія» та «Поезія». Тут є «Нікомахова етика» Аристотеля і «Шибумі» Треваньяна. Більш-менш нормальна крамниця — різношерста, а когось навіть може збентежити; але принаймні тут є книги, які можна знайти в бібліотеці чи в Інтернеті.
Друга крамниця ховається позаду і вгорі, на довжелезних стелажах із прикріпленими до них драбинами, і складається вона з книжок, яких, якщо вірити пошуковику Google, узагалі не існує. Повірте, я шукав. Більшість із них мають старовинний вигляд — потріскані шкіряні палітурки, тиснені золотом назви, — інші ж здаються новісінькими, у них барвисті хрусткі обкладинки. Не всі книжки стародавні, але всі вони… унікальні.
Я називаю цю частину книгарні «Захмарною колекцією»".
У чомусь протилежна попередній книзі «Беззоряне море» Ерін Моргенштерн - якщо ви колись мріяли про казковий-казковий світ, у якому буде купа книжок, то мерщій зазирайте під цю обкладинку! Там вас зустрінить Закарі Езра Роулінз, аспірант-невдаха, який знаходить у бібліотеці таємничу книгу з історією його власного дитинства і.. тут же її губить. Пошуки приводять Езру у чарівний підземний світ, наповнений прихованими від людей бібліотеками, загубленими містами та морем, яке існує поза часом і простором. В цьому світі так й хочеться залишитися - але чи не перетвориться мрія на жах? І до чого тут бджоли? Зі своєю пишною, мрійливою прозою та заплутаним сюжетом «Беззоряне море» - то справжня ода силі історій і трансформаційній магії книг. Читати її — це ніби блукати лабіринтом уяви, де на кожному кроці є сюрпризи, дива... та чиясь лячна посмішка у дзеркалі.
"Глибоко під землею, заховане від Сонця та Місяця, на берегах Беззоряного моря криється лабіринту подібне сплетіння тунелів та кімнат, що наповнені всілякими історіями. Історії внесено до книг, закупорено у скляні банки, ними розмальовано стіни. Поеми написані на шкірі та вдруковані в рожеві пелюстки. Казки викладені плиткою для підлоги, сюжети частково стерті, витоптані ногами. Легенди вирізані по кришталю та підвісками прикрашають світильники. Те, що було і чого не було, внесено до каталогу, йому забезпечено довговічність та повагу. Міфи дбайливо зберігаються, а між ними виростають нові переспіви".
І завершу на моторошній ноті – «Бібліотека ненаписаного» А. Дж. Хеквіт (A. J. Hackwith). Дія цього роману відбувається в Пекельній бібліотеці, величезному потойбічному сховищі книг, які ще не написані. Коли герой однієї з цих незакінчених історій тікає з бібліотеки та збирається її дописати, бібліотекарка Клер та її група горе-помічників отримують завдання відстежити цю історію та запобігти кінця світу. Звісно ж, все, що може піти не по плану, саме так і йде! Ми бачили чимало фантастичних книжок, у яких головний герой повинен зупинити Апокаліпсис, але бібліотекари цього ще не робили - цікаво, що ж вийде? На жаль, книжка ще не перекладена, але вона написана легко, цікавою й нескладною мовою, тож ви зможете не тільки весело провести час, а й підкачати власну англійську.
Досліджуючи лабіринти вулиць старовинної Барселони, заглиблюючись у таємниці середньовічного монастиря, пливучи по медовій воді Беззоряного моря чи вештаючись потойбічними залами Пекельної бібліотеки, ми подорожуємо світами, які хтось дбайливо для нас створив. Отож наступного разу, коли ви заблукаєте в книзі, пам’ятайте, що існує неймовірна кількість історій, які чекають на відкриття - і кожна з них чарівніша за попередню.
А які книги про книги читали ви?
Ольга Орінго
