Де ви зараз знаходитесь? У магазині? У гостях? У метро? На роботі? Удома? Роззирніться, і ви обов’язково побачите навколо хоча б одну ювелірну прикрасу.

На собі чи на комусь, а може, у скриньці в столі, у кришталевій рюмці за дверцятами серванта… Це мистецтво, яке завжди з нами. Воно оточує нас усе життя, свідомо та несвідомо: перший хрестик, сережки «на прокол», ошатний підвісик чи браслет до випускного, обручка, мамина брошка до палантину, татова печатка на мізинець… Срібні чи золоті, ювелірні прикраси для українців завжди були більше ніж інвестицією.

Жінка прощається зі своїм чоловіком, якого відправляють на фронт із міста Ужгород / Фото: Serhii Hudak / REUTERS

..Документальна фотографія — ще одне мистецтво, яке в Україні зараз вийшло на новий щабель. Будь-яка добірка таких фото стає літописом новітніх часів. І там — так само, лише придивіться. На грудях солдатів поблискують жетони чи образки. З руки жінки, що звішується з ношів, напівспадає браслет. Молоді — він у формі, вона у вишиванці — обмінюються обручками. Ми можемо не помічати невеличких сережок на жінках, бо звикли до них, але в очі одразу кинеться їхня відсутність на дівчині в «пікселі». І ця відсутність прикрас іноді навіть промовистіша. Скільки хрестиків і ланцюжків уже не буде кому одягти, скільки одиноких обручок так і лежатимуть в ошатних коробочках?

Україна бореться, українці помирають за волю. Українців убиває росія.

Бійці 206-го батальйону територіальної оборони “Самостійна Україна” складають присягу в Києві. Березень 2022 року / Фото: Олександр Медведєв / НВ

31 січня — не український День ювеліра. Це день, у який щороку вітав своїх працівників власник «Алроса», що тримав 27% світового ринку діамантів, а заодно колись очолював «Сбербанк» та «Газпромбанк». (Увага, оголошено повітряну тривогу! Терміново пройдіть до укриття!)

День, у який за розкладом вмикаються станки, що ллють медалі «Участнику специальной военной операции». (На Київщині працює ППО по «шахедах», повідомили в КОВА.)

День, коли танцюють на корпоративах працівники Московського ювелірного заводу. («Зараз ми їхній голос. Безвісти зниклий — це не померлий. Це люди, які хочуть додому».)

День для примірки Юрі Борисову якої-небудь смарагдової брошки на лацкан оскарівського смокінга. (У Покровську російська армія поранила 44-річного чоловіка, який розвозив хліб.)

31 січня буде 1072-й день повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації на територію незалежної України. І тільки це має значення. День українського ювелірного мистецтва ми відсвяткуємо влітку, і на сонці зблисне золота пектораль. 

А поки що — тримаймо стрій.

Анастасія Орінго