Ось і настала та сама хвилююча мить, коли на сцену мала виходити десята каблучка з колекції, що оспівує чарівність українських міст… Точніше, ця каблучка повинна не виходити, а злітати стрімко, як нормальна ракета. Така ракета, що не руйнує, а несе людство у майбутнє до омріяних зірок!

Що мені хочеться розповісти про каблучку «Дніпро. Космічне»? Переглядаю інші прем’єрні дописи з історіями споруд та історіями життя і чітко розумію — цього разу усе повинно бути інакше. Будівлі Дніпра з каблучки не мають глибокого чи загадкового минулого, на відміну від більшості попередніх об’єктів. Але так вийшло, що саме за цю каблучку найбільше вболівала, саме її найдовше переробляла (перша версія з’явилася ще три місяці тому, а ескіз — ще у квітні), і наразі поки ще не уявляю її подальшу долю.

Дніпро виявилося найскладнішим містом для створення каблучки. Теорії кільцегенічності тут аж ніяк не спрацьовували, споруди були або надто високі, або не дуже впізнавані. Не хотілося й робити каблучку з набережною, як радили дніпряни у коментарях. Особисті спогади мені підказували мости та великі підприємства, бо коли двадцять років тому була у цьому місті, захопилася лише ними… 

А потім згадала, з чим в усіх асоціюється Дніпро. Звісно, це ж космос! Так умови задачі оформилися в конкретні рамки, почала підбирати споруди. 

 Першим в очі впав Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О.М.Макарова (НЦАОМ), який дуже тісно пов’язаний з космічними мріями. Спочатку мені просто сподобалася цікава форма будівлі, але потім зацікавили їх програми, послухала на ютубі деякі лекції про астрономію і зрозуміла — знайшла! 

Якщо не звертати уваги на постійні згадування президента №2 у радянському дусі, то стають дуже помітними постаті нормальних людей, закоханих у свою справу — це науковці та викладачі, усі хранителі ключів від космічних воріт, які щедро діляться знаннями з новими поколіннями. На мою думку, саме вони і є тим серцем, яке б’ється у ритмі Космосу.

А далі в Дніпрі знайшлася і Ноосфера...

Багато років в мене лежать замальовки однойменної колекції за роботами Володимира Вернадського і чомусь видавалося «не на часі», але тепер точно повернуся до неї. Я вірю в те, що бачення Володимира Івановича може втілитися у життя і що у людства є два шляхи: створити ноосферу або стертися з біосфери.

«Упертий українець» Вернадський вважав, що ноосфера — третя фаза розвитку Землі, коли усі люди об’єднають розум і працю та з’явиться нова рушійна сила. Умови для створення ноосфери водночас зрозумілі та майже неможливі, бо людство має стати економічно єдиним, прийти до цілковитої рівності рас і народів, припинити всі війни тощо. Майбутнє землян Вернадський бачив в опануванні космічних просторів, в розповсюдженні знань та життя далі. А як може бути інакше, якщо космос подарував життя Землі? Космічні борги нам треба буде повертати, або просто зникнути, як невдалий експеримент. 

 Ноосфера – це планетарій у Дніпрі, гарний та чудово вписаний у лінію міста. Таке особливе ім’я треба виправдовувати і те, що там можна спостерігати, доводить його доречність. Він сучасний, цікавий, енергійний, тому навіть трохи заздрю дніпрянам. Але у космічній брамі країни і повинен бути саме такий планетарій, щоб відбувалося щире захоплення (раджу статтю на Суспільном про досягнення колективу планетарія). Чим більше людей зрозуміють, для чого насправді потрібні ракети, тим швидше на Землі створиться ноосфера. 

У процесі дослідження скульптури хлопчика з земною кулею на долоні, яка розміщена перед планетарієм «Ноосфера». Він дуже схожий на нашого Федіра, тому намагалася знайти історію створення образа, дізнатися хто саме цей хлопчик, ім’я скульптора та якісь інші деталі для оживлення уяви. І ось тут мене спочатку спіткало розчарування, бо знайшла тільки згадку на сайті ОМІ (об’єднання майстрів, які створили її для міста), а потім і реальне занепокоєння, бо виявилося, що оновлення планетарію – це частина великого міжнародного проекту і напевне скульптуру замовили спонсори реконструкції. 

Тобто, з одного боку ми маємо на каблучці органічну частину образу космічного міста Дніпро, але з іншого — частину захищеного бренду, про що чітко сказано на сторінці ГО «Асоціація Noosphere»: "Корпоративний логотип включає зображення хлопчика, що тримає в руках модель ракети і сферу, а також напис назви організації. У синергії ці компоненти перегукуються з нашими основними цінностями – технології, знання, людяність"

Тому для продажу каблучку відкривати поки що не планую, а з понеділка сформулюю запит до громадської організації, щоб мати чітке підґрунтя для подальших дій: або нічого страшного і вони не заперечують, бо планетарій та скульптура біля нього є частинами відкритого публічного простору міста, або ж вони проти і каблучку треба буде переробити. Вважаю це за потрібне, щоб не лишати на планеті Орінго темних плям та не створювати додатковий хаос.

Та незалежно від майбутнього каблучки «Дніпро. Космічне» тепер дуже хочу відвідати описані вище локації Дніпра з онуком та допомогти відчинити двері до космічного простору. Саме зараз ми усією країною боремося за можливість для його покоління створити ноосферу. І думка про це надає мені сил рухатися далі. 

З любов’ю, Олена Маслова