Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Письменник, видавець, українець Іван Малкович

Ср, 29/05/2019 - 14:02 #1

Письменник, видавець, українець Іван Малкович

Ласкаво прошу до Літературної вітальні!


Пропоную сьогодні дізнатися більше про Івана Малковича, володаря Шевченківської премії 2017 року, видавця "А-ба-ба-га-ла-ма-ги" і неперевершеного українського поета.

e24827ac10899775355631e79d388c93.md.jpg
 
Іван Антонович Малкович народився 1961 року на Івано-Франківщині. Його родина походить з околичних (збіднілих) шляхтичів Галичини. Навчався на філологічному факультеті в Київському державному университеті, і на першому ж курсі мав велику публікацію в "Літературній Україні" за вступним словом Дмитра Павличка. У 1984 році видав першу збірку "Білий камінь". Ліна Костенко назвала тоді Малковича "найніжнішою скрипкою України"...
26cb79ae832324afda17290fc7ecb85e.md.jpg
 
По закінченню виша став наймолодшим на той час членом Національної спілки Письменників. Влаштувався до "Веселки", дитячого видавництва, де займався дошкільною літературою. Потім був відділ поезії в "Молоді", дитячий журнал "Соняшник", "Укртелефільм" і посада головного редактора дитячих програм... Увесь цей досвід призвів до відкриття власного видавництва книг для дітей, "А-ба-ба-га-ла-ма-га", у 1992 році. На той час це було перше приватне видавництво в країні.
57ffa3b8dff11f3ef4770ce99ab15f45.md.jpg
 
Найбільшим хітом "А-ба-ба-га-ла-ма-ги", звісно, стала серія книг про Гаррі Поттера. Переклад був неодноразово визнаний найкращим серед неанглійських текстів, а швидкість, із якою з'являлися нові книжки Роулінг українською мовою, просто вражала - бо зважити слід і на їхню якість! Крім семи книг поттеріани, було видано й сценарій про прокляте дитя, і "Казки барда Бідла", й "Історію магії"... Великі ілюстровані видання ставали окремими витворами мистецтва та вкрай бажаними книгами для колекціонерів і фанатів.
e02acc665f2cb85fe2db42432275b2e1.md.jpg
 
 
Зараз Іван Малкович видає і дорослі книги. Сам він говорить про це так:
"Я завжди прагнув видавати ще і дорослу літературу. Коли мої діти почали підростати, я вирішив таки видати дорогу літературу. Першою дорослою книгою став «Гамлет» Шекспіра, в чудовому перекладі Юрія Андруховича та з ілюстраціями Владислава Єрка. Ця книжка відразу здобула Гран-прі та ще інші премії. Вона дуже голосно прозвучала. З того часу я почав більше видавати дорослих книжок, а потім втілив в життя свою заповітну мрію – видав поетичну серію, з обкладинками обтягнутими у різноколірну тканину. Як гадаєте, чия книжка була першою? Це був Тарас Мельничук, а далі – Ліна Костенко. Це люди, яким я завдячую багато чим у своєму поетичному житті".
 
2a3df0de0c45ad72eef9e214ddd102c8.md.jpg
 
Не хочу перелічувати пункти з офіційної біографії про нагороди й кар'єрні здобутки. Ось кілька важливих і цікавих фактів про Івана Малковича:
зеленый бриллиант Коли він сам був дитиною, то з професією письменника в його уяві могла конкурувати хіба що професія шофера. Він зшивав аркуші в лінійку, щоб отримати власну "книжку" з віршами, які почав писати з восьми років.
зеленый бриллиант Він - один з небагатьох медійних персон, що спілкується з Ліною Костенко. Саме "А-ба-ба-га-ла-ма-га" збирається видавати другу прозову книгу Ліни. Оксана, донька Костенко, розповідала, що якось після переїзду, в новій порожній квартирі без меблів, на Різдво вони родиною сиділи на підлозі й читали вірші Івана вголос.
зеленый бриллиант Заснувати видавництво Малковича спонувала мрія видати українську абетку, яка б починалася з Ангела. Зараз це одне з найкрупніших видавництв, що має бездоганну репутацію й чиї книги купують для перевидання за кордоном.
зеленый бриллиант Іван Антонович - людина релігійна, і саме тому він не хотів братися за "Гаррі Поттера", адже християнство засуджує магію. "Віктор Морозов врешті переконав мене прочитати книжку — і я зрозумів, що то не про магію. То все про любов".
зеленый бриллиант Він закінчив музичне училище за класом скрипки, його дружина Ярина - теж скрипалька.
 
 

ПОДОРОЖНИК

Стоїть при дорозі 
хлопчатко в сорочці рваній: 
— Я — подорожник, 
прикладайте мене до рани.

 

Ідуть подорожні — 
ніхто з них, ніхто з них не стане. 
— Я — подорожник, 
прикладайте мене до рани.

 

Враз — гальма завищали, і вовчим 
оком сорочку прошито: 
— Що тиняєшся, хлопче, 
а. чи, може, набридло жити?

 

І крізь сміх, мов крізь ножі, 
хлопчик блідо ворушить губами: 
— Я ж… подорожник, 
прикладайте мене до рани…

 

СОНЕТ ІЗ ТОРБИНКОЮ КВАСОЛІ

У дерев'яному цебрі сплять коні білі і рябі: 
біленькі — білі, а рябі — із ледве зримим фіолетом; 
такі великі всі, та в них не видко ніг, ані губів, 
бо то — сплюхи: все сон забрав — лишив лиш їхні силуети. 
Це спить квасоля — «кобили» — і тут не бачиться секрету, 
і мамина мала рука не збудить їх, бо ж не собі 
вона квасолі набере,— це ж ти просив, вона — тобі 
насипле пригірщ не одну рябеньких коней з фіолетом. 
Люби її, не забувай, ласкаво говори до мами, 
вона вслухається в твій крок — аж серце в землю б'є, слабе,— 
тож доки над травою ви, як ще трава не понад вами — 
сідлай цих коників — і мчи, бо мама змерзлими ночами 
не спить, до яблуні іде — на ній ночує, щоб тебе 
на хвильку швидше вздріть, ніж той, хто коней міряє цебрами...

 

ЮНА МАЙБУТНЯ ДРУЖИНА

Юна моя майбутня дружина 
має профіль з єгипетським чаром, 
плавністю переповнена, а тендітна — в квітці спочине, 
сонно-зелену млість навіває очами. 
Я її дуже люблю: почуваю себе 
наче сильнішим, сміливішим і, звичайно, погідним: 
і це не лише тому, що вона мені плете 
чорний светр, до кольчуги подібний. 
Вона безмежно жіноча — аж до муркотання, 
мову має — у вітер завиту, слова — білокрилі,— 
тому я цілком допускаю, що колись вона стане 
горлом пташки якоїсь і відлетить у вирій.

 

ЖИТІЄ ЧАСНИКА

Похитується в грядці, як султан 
в осінній час увінчаний чалмою, — 
міністр-індус, вчарований собою, 
бо має гарні зуби й гарний стан.

Та ця його міністрість — то омана: 
насправді ж він запеклий чорнороб, 
його помпи із вечора до рана 
сопуть як прокляті, і не дурний сироп

вони помпують із земних цистерен, 
не білизну й не чорноту, як терен, — 
часник втягає в себе лють земну:

людський посол, він жертвує собою, 
щоби земля родила нам з тобою 
по картоплині і по кавуну.

 

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада

Краєм світу, уночі, 
при Господній при свічі 
хтось бреде собі самотньо 
із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття, 
йде лелійно, як дитя, 
і жене його у спину 
сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі 
при Господній при свічі, 
щоб по світі не тинявся 
із янголом на плечі.

Віє вітер вировий, 
виє Ірод моровий, 
маятник все дужче бухка, 
стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча 
вже й не дихає свіча, 
лиш вуста дрижать гарячі:

янголе, не впадь з плеча.

 

НАПУЧУВАННЯ

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,

 

а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

 

Бо кажуть, дитино,
що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть.

 

Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко.

 

Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.

 

***

В грудні
календарі,
наче порожні стручки.
Всі сторінки старі
звіяно в тайники.

 

Час би змахнути крильми
понад цей змерзлий спориш,
час би із янголами
жати небесний риж.

 

Але раптова, ясна,
мов для нової плавби —
знов божевільна весна
понапинала горби.

 

Вийшов у сад. При вікні
перелічив роки.
Чути, як в тиші нічній
тверднуть у слив кісточки.

 

***

При цих деревах, в цім ладу, 
в поривах духу, руху впертих 
десь притулитися в саду 
і хоч би трішечки померти. 

Бо вірші — що? — якби хотів 
сказати ними стан цей чистий, 
то ніжні жилочки рядків 
потріскали б від туску й тиску 

Бо як печально знати все ж 
в кассандриній трагічній тиші, 
що в цім саду ти не помреш 
і вічних віршів не напишеш. 

 

А ви знали Івана Малковича як видавця чи ще й як поета? Чи є улюблені книги від "А-ба-ба-га-ла-ма-ги" у вас чи у ваших діток?

Долучайтеся до обговорення в коментарях!

 

І до нових зустрічей в Літературній вітальні!
 

Ср, 29/05/2019 - 16:29 #2

одразу вибачаюся за оффтоп

книжки про Гаррі Поттера від видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-ги" побачила десь рік тому... закохалася у малюнки Джима Кея та оформлення!)) хочу-хочу-хочу!!!!!
але вважаючи те, що читала книжки російською у перекладі "Росмен" по 3-7 разів frown, дуже боюся інакшого перекладу ще й іншою мовою... дуже звикаю до термінології, назв, імен.... здається, що як великий шанувальник магічного світу Роулінг не отримаю приємних емоцій через такий великий дратуючий фактор
бачила такі ж російською від "Махаон", але принципово не хочу читати те знущання з Поттеріани))))
підкажіть, може хтось вже потрапляв до такої ж пастки, коли і хочеться, і колеться?!


в мене поки що такі варіанти:

-мріяти про "Росмен" с ілюстраціями Джима Кеяblush

-вивчити англійську до такого рівня, щоб розуміти оригінал

-спробувати читати українською онлайн, якщо переклад є у вільному доступі (є, вже знайшла ) - та зробити свої висновки щодо перекладу Віктора Морозова

-надрукувати ілюстрації на окремих аркушах та вкласти у свої старі книжки frown



ЛЮЮЮДООНЬКИИИ, врятуйте мене!surprise

Ср, 29/05/2019 - 17:47 #3

Чесно сказати, я з тієї ж причини досі не читала поттеріану українською. Надзвичайно звикла до термінології й імен. З іншого боку, багато читала про те, що російський переклад від "Росмен" неточний і багато в чому докручений перекладачами. Махаонівський нібито кращий и точніший. Український же було визнано одним із найвлучніших щодо відповідності оригіналу й перекладу гумористичних епізодів. 
Ну і ще один аргумент: такий масштабний твір іншою мовою - це ніби новий твір з улюбленим сюжетом. Налаштовую себе придбати семитомник і прочитати - це майже як "стерти пам'ять і прочитати наново".

Ср, 29/05/2019 - 19:05 #4

дякую за Вашу думку:) цікава!
Махаоном деякі форуми жахають: кажуть, що ніби троль перекладав)))) особисто мені достатньо того, що я ніколи б не примирилилася з такими перлами як "Батильда Жукпук", "Невилл Длиннопопп", "Психуна Лавгуд", "Мадам Самогони"

Ср, 29/05/2019 - 16:34 #5

Дякую! Дуже інформативно!!!
На фото улюблені віршики мого синочка від Малковича)))

f79d738329eb9f00eeab6bc5e7de1534.md.jpg

Ср, 29/05/2019 - 17:47 #6

Ой, теж з абетки обожнюю про носорогів віршика)

Чт, 30/05/2019 - 22:23 #7

Дякую за таку чудову статтю! Мій син зростав із Абеткою, Улюбленими віршами та іншими книжками видавництва. Вірші Малковича такі особливі, зворушливі і трепетні, не доберу кращих слів.. А ще нам дуже подобаються його прекрасні переклади та переспіви віршів та казок, наприклад, «Хатка, яку збудував собі Джек» спільно з Юрієм Андруховичем
040df10f0d335a29e76e448f692e650f.md.jpg

Пт, 31/05/2019 - 14:13 #8

..."отакий роззява, ліві двері справа!"

Пт, 31/05/2019 - 17:23 #9

Так-так, і роззява теж! 

Чт, 30/05/2019 - 23:44 #10

Улюблене видавництво) Маю всi книги з ілюстраціями Владислава Єрка)))
А Iван Антонович Малкович - взагалi дивовижна людина. Навiть постояти поруч з ним тихенько кiлька хвилин - вже магiя)

vesele.moloko, не вагайтеся, читайте Поттера українською! Я читала i рос. переклад вiд росмен, i оригiнал, скажу вам, укр.переклад читати дуже сподобалось! Вiн веселий та живий)

 

Сб, 01/06/2019 - 18:39 #11

дякую за пораду!))heart
прочитала уривок з початку 1ї книги. пока що все подобається, окрім мови Хагріду)))

— Геґріде, — полегшено зітхнув Дамблдор. — Нарешті. А де ти взяв мотоцикла?
— Та си позичив, професоре Дамблдоре, прошу пана, — відповів велетень, неспішно злізаючи з мотоцикла. — Молодший Сіріус Блек дав мені його. Всьо файно, пане.
— Проблем не було?
— Та нє, прошу пана. Хата майже завалилася, але я забрав дитєтко ще до того, як збіглися маґли. Хлопчик заснув, коли ми летіли над Брістолем.



якийсь "сміхотинний" український селянин вийшов читала інтерв'ю з перекладачем: він гадає, що цікавіше та зрозуміліше читати, коли колорит перероблено перекладачем під твою країну. я ж не згодна - і вважаю, що необхідно залишати усі деталі та елементи саме тієї країни, про які йдеться у книжці, максимально зберігаючи їх) адже це розширює наш кругозір та дає змогу ознайомитися з культурами світу:) якщо ж трапляються незрозумілі слова або традиції, можна додавати внизу чи на останніх сторінках пояснення (кому ліньки до гуглу звернутись) та і взагалі)) яке ми має право так переробляти оригінал?!)) це ж побрехеньки вже:)

як то кажуть "ИМХО"