Колись давно-давно жив старий Такеторі – той, хто добуває бамбук.

Якось зайшов він у бамбукові зарості, а від якогось стебла світло ллється.

 
Коли ж Такеторі підійшов поближче, то побачив прекрасну маленьку дівчинку. Звісно, що як і в багатьох інших казках , вони з дружиною діточок не мали, тож радо прийняв дитинча як власну доньку. І з того часу весь час знаходив чарівний бамбук із золотом у кожному вузлі, тож, звісно, сім’я стала швидко багатіти.  Швидко росте й дівча (до речі, спочатку росла у корзинці, нічого нам не нагадує?),  вже за кілька місяців стає дівчиною.

Старий купує будинок у столиці та відвозить названу доньку туди, пори те, що та цього не хотіла, а радо б лишилась зі своїми сільськими друзями. Коли дівчинка досягає повноліття, жрець Акіта дає їй ім'я «Каґуя» («осяяна»).

Звісно, що у неї багато шанувальників, які вихваляють її вроду на всі лади, порівнюють її з усілякими чарівними предметами, та Каґуя всім відмовляє. Та з часом батьки починають її вмовляти обрати когось з найтитулованіших прихильників. Врешті решт, вмовляння привели до того, що дівчина оголошує, що обере того, хто принесе їй певний артефакт. Звісно, що жодному залицяльнику це не вдалося, проте слава про вроду дівчини дійшла до імператорського двору та його господаря Мікадо, який врешті решт і зустрінеться з красунею, хоч та і намагалась уникнути такого знайомства. Звісно, що правитель закоханий, але він йде, коли отримує відмову.

 
Вже за кілька років люди почали помічати, що Каґуя подовгу дивиться на місяць.
 
Місяць ставав повним – ставала сильною її туга. Згодом дівчина повідомила, що вона не проста смертна, а що народилась у Місячній країні і що за якийсь час має туди повернутися. Це стало шоком для батьків та Мікадо, вони вирішили, що попри все їхня Каґуя має лишитися з ними: навколо будинку і навіть на його даху стали чергувати воїни, що мали зустріти посланців Місячної країни. І ось одної ночі все навколо освітилося яскравим сяянням і з’явилась хмара, що несла людей із Місяця.

Десь пишуть, що зброярі позасинали, десь – отетеріли від вигляду небесного війська, та врешті решт дівчина одягає наряд із птичого пір’я та піднімається у небеса.

Згорьованим батькам та Мікадо лишаються листи та Напій Безсмертя. Та в моєму варіанті казки лист до імператора разом із напоєм згоріли на найвищій горі на землі. Люди говорять, що дим того кострища досі летить з верхівки, щоб перемішатися з хмарами на небі.
 
Є про що подумати: і про батьків, які вирішили за свою названу доньку, де їй буде краще; і про щирість почуттів, коли ти – визнана красуня; й про долю; і... Але я дуже раджу подивитись анімаційний фільм «Казка про принцесу Каґую» Ісао Такахата.
 А ще саме «Діва» з сапфірином закохала мене, як тільки побачила її на фотохості Орінго. Коли ж у розділі «В наявності» з’явився підвіс «На волю» із ним же, то був одразу придбаний, бо для мене той підвіс зовсім не про пісню, як у Олени Анатоліївни, а про Харків. Ну вже дуже мені нагадує обрисами узвіз Клочківський.