Перші асоціації, які виникають у мене зі словом скарби - це Орінго і скриня. І то не дивина - всі мої скарби, надбані останнім часом, тісно пов*язані з Орінго. А от скриня скарбів - стійка асоціація із дитинства, адже саме там, у скрині,  в казках і пригодницьких творах зберігалися найцінніші прикраси та найдорожчі статки.

"То чому б не поєднати в одне ціле скарби, скриню і стілець?" - спитала я себе. А й справді - чому? Після оголошення, що до 7 лютого ми удвох власноруч робимо скриню-стілець, у відповідь чоловік видав багатозначне "Хмммм...". Але з мого підводного човна вихід тільки один - у гараж, де можна було розгорнути столярні роботи, результатом яких стали  2 мої поламані нігті, декілька досить серйозних суперечок,  ну і звичайно ж скрині.

Ось як усе починалося:

Щоб скриня стала справжнім стільцем, поставили її на коліщата, адже дітям було б не дуже легко переміщати її у просторі.

Ну і ось результати роботи вже вдома!!! Морити і лакувати все виявилося заняттям наразі непосильним, адже сохне дууууже довго, а крім того красива фурнітура, виявляється, у Рівному - то проблема.

Ну і не втрималися - окрема скриньочка для найціннішого теж є, адже кожен має такі скарби, які можна тримати лише в найпотаємнішому місці))) 

А ось і перший добровільний випробовувач скрині-стільця. Резюме: "Якщо на неї пошити ще паралонову подушечку і підсунути під теплу батарею, я б там жив!"

А ось так вписався наша скриня-стілець у загальний інтер*єр. Над остаточним кольором ще думаємо - поки отримали щось середнє між кольором паркету і лавок, які, до речі, мій чоловік - до мозку кісток філолог - теж зробив сам))) Ще раз переконалася - головне правильна муза і чітко сформульоване завдання!!!)))) 

Всі скарби - в надійному сховку!!! Спасибі за спонукання до дії!