Він дивовижний. Збалансований та ніжний. Його мало. На нього майже полюють. За нього віддають шалені гроші. І він таки цього вартий. Бо він — японський віскі.

У японського віскі немає сотень тисяч років історії, як у ірландського та шотландського. Але все одно зараз він вражає уми та смакові рецептори знавців, поціновувачів та колекціонерів віскі. Він завойовує нагороди та серця, і відрізняється приголомшливо збалансованим характером. Все тому, що японці, великі майстри рівноваги та завзятої праці, створили і продовжують створювати щось виняткове.

Офіційна історія комерційного виробництва віскі в Японії почалася у 1924 році, коли відкрилася винокурня «Ямадзакі». До цього нащадок сакеварів Масатака Такецуру, майбутній фундатор компанії Nikka, присвятив своє життя іншому напою — віскі — і поїхав на стажування до Шотландії. Повернувшись на батьківщину, почав працювати на дистилерії Yamazaki разом із Сіндзіро Торі, засновником компанії Suntory. Але їх перший віскі не мав успіху — вийшов надто димним та міцним для японців. Тоді Сіндзіро Торі залишився в центрі Японії, а Масатака Такецуру заснував дистилерію на півночі країни, де, попри все, продовжував робити все за шотландським зразком. Завзятість і працю було винагороджено: японський віскі був схожий (і схожий досі) на шотландський. Але неможливо повністю скопіювати напій в інших умовах, з іншої землі, з іншою водою. І звичайно, з іншим поглядом на баланс та багатство смаку. Тому японський віскі має свій власний характер.

Звичайно, говорячи про віскі, ми завжди розуміємо, наскільки важлива вода, з якої він робиться, грунт, погодні умови витримки, бочки і самі спирти. Особливості місцевої природи впливають не тільки на виробництво сировини, що використовується для віскі, а й на виробничі процеси, витримку. У японських джерелах зазвичай міститься менше солі, ніж у шотландських, що відбивається і на смакових якостях віскі. Але є й технологічні відмінності. Для сусла у виробництві зернового віскі використовується кукурудза, пшениця та складений ячмінь. Брага для зернового віскі дистилюється з ректифікаційних колон або в колонах Коффі. Однією з технологічних особливостей під час виробництва японського віскі є використання кристально чистого сусла, який потім ферментується тривалий час завдяки спеціально відібраним дріжджам. Це дає ефект ароматичної прозорості, чистоти смаку. Віскі в результаті мають квітковий аромат з м'якою шовковистою текстурою. Японські винокурні не обмінюються між собою своїм віскі під час виробництва купажованого. Це означає, що їм необхідно виробляти різний віскі для купажу самим (тобто самостійно виробляти всі компоненти смаку). Тому винокурні є великими комплексами з виробництва різних видів віскі. Як правило, витримка спиртів проходить у бочках з американського дуба, проте також використовується новий дуб, бочки з-під хересу і з японського дуба.

Що ми отримуємо в результаті? Тепер, коли я трохи занурила вас у технічні моменти виготовлення віскі, настав час перейти до магії його смаку. Всі описані вище хитрощі дають приголомшливе багатство смаків та ароматів, повторити які ніхто не може. Складносурядний купаж — це те, чим славляться японці. Тільки вони можуть дозволити собі випускати релізи без вказівки віку, у купажі яких використовуються солодові спирти з двох дистилерій, а також зерновий спирт із колон Коффі, та продавати їх за космічні гроші. Ви дивуєтесь, але пробуєте та думаєте: вау!

Японський віскі — це таки віскі, і пити його потрібно, як і всі інші. Якщо дуже хочеться додати автентичності, зробіть це способом мідзуварі з додаванням води. Японці не дуже люблять міцні спирти і досить розбавляють їх водою, роблячи напій більш гастрономічним і легким. Чи віддають перевагу подачі у форматі highball (хайбол) — у великій склянці з содовою. Але краще забезпечити гарному віскі добрий гленкерн.

А що на смак? Уявіть: холодне, кришталево чисте озеро відкритими очима дивиться в передсвітанкове небо. Відбиваються в них чи то хмари, чи то летючі пелюстки сакури: але так невиразно в світанковому серпанку, що не розібрати. Майже ніжно, як легкий шовк торкається шкіри, колишиться кромка води біля підніжжя гір. Сірих, мовчазних, присипаних чи то снігом, чи то попелом. Немов намистини, перекочуються краплі, баюкають букетом ароматів: свіжі трави, яблука в росі, легкий ванільний шлейф. Вдихнути кожен із них і подумати: ось воно щастя, спокій та безтурботність. Так пахне первозданна природа та віскі Hakushu 12 YO. Цей віскі в смаку грає нотами, як японець на семісені: дарує фруктову насолоду, покаже і сховає дубові ноти, освіжить зеленим чаєм і завершить свою гру димком, що злегка куриться. Цей димний, солодкуватий фініш залишиться в роті, і хочеться тримати і тримати його, щоб не погоджуватися, що ковток закінчився. Якщо і можна носити безтурботність у своєму серці, то тільки коли в руці келих Hakushu 12 YO.

Є бажання спробувати?

Альона Мінакова для Орінго