Стримування зла, щоб воно не прорвалося у світ і не зруйнувало його, - головне завдання для героїв усіх часів, від Зевса і Геракла до наших із вами співвітчизників. Історії з міфів можуть багато чому навчити нас і надихнути на протистояння найбільш руйнівним силам.

«In den Aprill schicken» – послати кого-небудь в квітень – кажуть німці, маючи на увазі традицію першоквітневих жартів. Ой, до яких дурниць вдаються в день сміху ніби то серйозні люди! Втім і не дивно, бо сміх і продовжує життя, і допомагає триматися та почувати себе краще навіть в найскрутніших обставинах.

Коли мене питають ті, хто подалі від Харкова, як це я так добре тримаюся у поточних умовах, то відповідаю майже не замислюючись: життя не зупиняється навіть під час війни. 

Ай як не хочеться випускати з рук тиждень, присвячений дитячим книжкам! Невимушений, веселий, різнокольоровий, він став тією віддушиною, що час від часу так потрібна усім нам. Бо за що ще триматися, як не за позитивні емоції?

Завершуємо тиждень солодкими «‎казками» від барменів, у яких вже є гіркота дорослішання. Але в дорослому віці є і свої принади, які недоступні дитинству. Обирайте коктейль, із яким сьогодні проведете вечір за улюбленою книгою!  

Наша вранішня екскурсія до дитячої бібліотеки Івано-Франківська була лише початком подорожі. Книжкові храми в Україні завжди були не в перших рядах державних інтересів, тож те, як виживають бібліотеки в наших економічних умовах, дійсно схоже на диво. І те, що невеликому обласному центру та його громаді вдається підтримувати діяльність своєї бібліотеки — велика заслуга дорослих, які розуміють важливість присутності дитячої книги в житті малюків.

Будь-яке місто, як і будь-який дім, є не лише втіленням архітектурного генія. Звісно, все колись починається з фундаменту, з першої цеглинки. Та справжнім життям стіни будівлі наповнюються з першим обертом ключа у замковій щілині. Без цього навіть ошатні замки лишаються темним муром.

Щоб книжки знайшли своїх читачів навіть у найвіддаленіших куточках світу, там, де люди спілкуються іншими мовами, плекають інші традиції та, можливо, дивляться на світ інакше, потрібне щось таке саме потужне, як чаклунство.

Януш Корчак колись писав, що до дитини не потрібно спускатися з власної висоти — до неї, навпаки, потрібно тягтися навшпиньки. Це справедливо не лише для виховання, а й для письменництва. Написати дитячу книжку — коротеньку казочку, а чи навіть віршика — буває складніше, ніж великий роман...

З тихим скрипом відкриваються дверцята книжкової шафи, там, за палітурками – світи й галактики. До якого ми дотягнемося першим, яка книга першою прокладе місток між маленькою людиною й величезним всесвітом уяви?