"Свята земля" Тарас Мельник. Цю книжку порадила продавщиня в книгарні КСД, коли говорили з нею про твори Павлюка (тут так і не наважилась, нічого сказати не можу). Незнайомий автор, завжди відношусь трохи з осторогою, бо не знаю чого очікувати.
Ця книга не для легкого читання, але з тих, від яких не можна відірватись поки не дочитаєш до кінця, і потім ще будеш зазирати за обкладинку - невже вже все скінчилось? Це дуже сильно, талановито, часом моторшно (навіть частіше саме моторшно і інколи ще й огидно, але таке життя) , дуже цікаво і все впізнаваємо, включно до ситуацій та людських вчинків. Я б назвала її чоловічою книгою, бо квіточок та ліричних відступів там, здається, немає зовсім. Але є мужність і відданість, любов до своєї країни, до рідних, до тієї святої землі де народився і виріс.Навіть надлюдські здібності в книзі вони теж більш чоловічі, мені здається. Жінка, напевно, щось інше хотіла б мати, більш підступне.
Здається, в романі намішано все - війна 2014 року, полон та зрада, пошук себе після повернення додому (все так впізнаваємо саме зараз), Сирія, вагнеровці, курди, старовинні культи, що вимагають людської крові для існування, та надсучасні досягнення науки і медицини, рейдерство та кришування свавілля монстрів в погонах, Всі ті монстри та маньяки вони серед нас. Ходять тими самими вулицями та люди відчайдушно намагаються того не бачити і так і живуть з заплющеними на все очима. Однак завжди буває відплата. Часом не така, якою бачилась в мріях, але вона є, Завжди. І, напевно, це саме оптимістичне що залишається з тобою після прочитання.
Коли людина зраджує сама себе, своїх близьків та друзів, то та cама Cвята земля починає палати у неї під ногами. І люди тікають світ за очі Але втеккти від самого себе ще нікому не вдавалось.
Ще подумала що цікаво було б пограти в асоціації прикрас з книгами.
Для цієї я б обрала каблучку Стрілець
https://oringo.com.ua/tovari/strelok та Мій символ віри
https://oringo.com.ua/tovari/moy-simvol-very (хоча якраз про віру в книзі майже нічого немає.)
