Вітаю, шановна орінгоспільното!
Перед тим, як представлю нашому теплому світу свою срібну мрію, вдамся у невеличкий екскурс.
На тогорічному мрійному конкурсі я продемонструвала ескіз сережок. Ця моя дорогоцінна бажанка - сережки- була доволі чудернацькою, дивакуватою, трохи дитячою, особливо для "дівчинки" ледь за тридцять)))
Але, попри всю свою чудасію, ескіз мені дарував посмішку і продовжував намріюватися й намріюватися...
Ось такий він був упертий.
У результаті ці срібнолобі сережки не тільки не пішли з серця та голови, а ще й трансформувалися у видозмінений ескіз і відкрили портал втечі від реальності.
Тепер це ще більш химеристі чудасі - пані Янгелик і пан Куцик- у вигляді асиметричних сережок.
А ось і портал, у який ми з моїм сином нахабно заглядаємо час від часу перед сном, спостерігаючи за життям цих двох химерників...
... десь між сьомою хмарою і тринадцятою, прямо посередині, а потім трохи лівіше жили двоє.
Перша - пані Янгелик. Світла, замріяна, заклопотана і трохи розгублена, з крилами, що іноді скрипіли, бо вона забувала їх змащувати небесним молодильним кремом. Вона допомагала людям знаходити загублені шкарпетки, надихала котів не зіштовхувати чашки зі столів і тихенько навіювала добрі думки.
Другий - пан Куцик. Маленький, з ріжками, які він гордовито полірував щосуботи. Його спеціальністю були дрібні капості: забуті паролі, завжди надто гаряча, а потім різко холодна кава, кіт, що з насолодою гойдається вгорі на віконних завісках...
Чудасики жили поруч. Куцик "підливав"людям стресу, бо так вони ставали цікавішими, на його думку. А Янгелик "додавала" добра, бо так двоногі здавалися щасливішими, знову ж на думку Янгелика.
Одного дня постала серйозна проблема. Всесвіт почав… перекошуватися та гойдатися у різні боки, як навіжений. То добра ставало занадто багато — люди перестали посміхатися через милі дурниці, бо все навколо було ідеальним. То з хаосом раптом траплявся перебір: Куцик перестарався з функцією "Дрібні незручності плюс".
Уперше за довгий час Янгелик і Куцик разом взялися до роботи. Янгелик трохи зменшила ідеальність і додала легкі труднощі. Куцик прибрав частину своїх підступних функцій і замінив їх на випадкове везіння.
І сталося диво: хтось запізнився на автобус — і зустрів кохання, хтось загубив із великоднього кошика ковбасу— і нагодував бездомну собаку-добряку...
І десь між сьомою хмарою і тринадцятою, прямо посередині, а потім трохи лівіше народилась нова рівновага — не ідеальна, не хаотична, але… жива.
Тож, надягнувши химерників на вушка, є ризик почути від них щирі врівноважені поради. Наприклад, такі: "Піди й збери своїм ненаситним носом увесь аромат тієї оксамитової троянди". "Не йди до троянди, там джміль. Ти своїм зажерливим носом злякаєш його, і комашині доведеться шукати нову квітку, де немає твого повітрятягача". І вгадайте, хто і що тут радить)
І ти, вислухавши нашіптування у два вуха, піднімаєш обличчя до сонця, щиро посміхаєшся, вдихаючи УСІ неймовірні похощі Землі.
Вертаймося з порталу і гайда до ескізу..
Янгелик має рухому трикутну частину-сукеньку зі складочками, об'ємну, випуклу спереді. Ручки-ніжки- коротенькі ланцюжки із кінцевими камінцями діамантового гранування: на "ручках" трохи меньші за розміром камінці ніж на "ніжках". Ця рухома частина кріпиться до променястої "голівки" , у центрі якої кабашон 0,7 см.
Куцик теж із рухомим об'ємним тільцем, рухомими ручками - ніжками. Основний камінець - кабашон 0.7 см.
Швенза сережок - вбачається французька петелька.
Сережки без покриття, або вкриті родієм, або оксидовані.
А це для голосування, усяке ж буває))
Хух, наче химерники ненадовго поснули, втомившись утримувати позаземну рівновагу, і більш нічого мені не надиктовують.
А ні, щось бурмочуть у ві сні... Кажуть, що я причепилася до них реп'яхом і набридла як стара пісня по радіо. Та вибачайте, друзі! Мрія є мрія))
Дякую усім за увагу!
Тримаймося тепло!
Дякую, що розгледіли в цих чудасиках стільки позитиву
Ескіз сережок "Янгелик і Куцик. Позаземна рівновага"