Так чекати снігу, ніби кінця війни.Тепер це твоє світло – тримайся та борони.
Звикай тепер до нього, обійми, обійми.
І лише гілка чорніє серед цієї зими.
Сергій Жадан
і сніг оживає і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях
Юрій Іздрик
Все може бути інакше. Нас ніхто не прирік. Просто триває зима. Починається рік.
Теплий сволок небес, золоті принади.
Світиться, світиться світло в нічному вікні.
Віра, вона ж тримається не на знанні,
а на розумінні того, що ми можемо чогось не знати.
Сергій Жадан
...і згадувати, як почалась зима в вашому місті, як кожен, хто зважився лишитись і жити,
жити, чіпляючись за сніг і повітря,
жити, роблячи зусилля, щоб жити...
Просто тепер такі холоди.
І той, хто дочитав сюди,
спиниться серед рядка і затихне:
віршІ, наче душі - в них не вірять ті,
хто нічого не втрачав у цьому житті,
хто думає, ніби час - це щось застигле.
Сергій Жадан
зима починається щойно на зламі зими та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
до червня
до липня
до серпня
Юрко Іздрик
Пташе, пташе, вертайся додому.
Нам обживати цю землю невідому.
Нам любити ці родючі долини.
Нам прокидатися пізньої години.
Будеш, пташе, співати над полем.
Ми все ще віднайдемо і все ще відмолим.
Ми все ще повернемо з того, що втратили.
Головне, щоб птахи залишались крилатими.
Сергій Жадан
от ми й перебули зиму мов перебрели болото
і все що зійшло зі снігами –
то майже і не було
у вікна наші віктимні
весна пробивається золотом
лишає на дереві плями
вкриває імлою скло
Юрко Іздрик
. В підвісі "Емоції" фантастичний камінець, з пейзажем, намальованим природою 
Хроніки зими. Післяслово