
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Липень. Оксана Луцишина, "Іван і Феба"

Вітання, друзі!

Одразу до важливого: ми зробили для клубу літню перерву в зустрічах наживо - і виходимо до вас онлайн! Це повʼязано і з відпустками, і з тим, що в Харкові не всі і не завжди можуть спрогнозувати свою можливість приєднатися, і з тим, як багато орінговців просять нас виходити з клубом в мережу або робити записи.

Тому липнева і серпнева зустрічі відбудуться лише онлайн, вважайте!

Щиро перепрошую за павзу, та нарешті всі рішення узгоджено, матеріали заготовано, олівці загострено, а поїздки розплановано. Готова оголосити реєстрацію на липневу зустріч клубу. Та перед цим розкажу трохи про книжку і чому вам слід прочитати її за наступні два тижні.

Дія роману охоплює події Революції на граніті та період від останніх років радянської влади до перших років української незалежності. Після навчання у Львові й участі в Революції на граніті головний герой Іван повертається до рідного Ужгорода, де одружується з поеткою Марією, яка називає себе Фебою. Львів і Київ показані як міста бурхливого політичного життя, тоді як Ужгород — це гротескна атмосфера патріархального сімейного укладу та раннього капіталізму по-українськи. Я бачу цю історію оповіддю про те, що відбувається з людиною і з поколінням, коли велика історична подія (розпад СРСР, здобуття незалежності) залишає по собі не так свободу, як розгубленість.

Не приховую, шо обрала цю книжку не випадково, але що вона випаде саме на зараз, передбачити не могла. Роман — про розчарування в інституціях, про те, як великі сподівання на зміни розбиваються об звичну "кадрову" реальність, про відчуття, що обіцяна нова епоха знову обертається старими схемами. Останні дні в Україні, з протестами навколо кадрових змін у Міністерстві оборони — це та ж емоція, тільки сьогоднішня: люди побачили початок реформ і бояться, що їх згорнуть черговою перестановкою. Мені здається, «Іван і Феба» дає мову для цього відчуття — не політичну, а людську. Ми вже добре знаємо, що означає жити в країні, яка постійно намагається народитися, але все ще вчимося мистецтву не втратити себе в цьому процесі.