Вciх вiтаю)

У мене давно склався романтичний сет зi звучанням жаданiвськоï поезiï  про кохання. Через деякий час його доповнили iнший пiдвiс та каблучка, яка стала центральною у цій історії.

Повернуся трохи назад.
Колись мені дуже сподобалася стаття про маленьку колекцію під назвою "Пара особливих". Два камені, як уособлення двох особистостей, скріплені найтоншими нитками глибокого зв'язку. Ниток так багато, що це вже потужне нерозривне полотно, по якому хвилями йде обмін енергіями, думками, почуттями...
Наведу цитату з тієї статті:
"Сімейне чи дружнє коло при нормальному стані речей складається з окремих особистостей, які можуть доповнювати близьких та рідних, тому якщо одному доля щедро подарувала фізичну силу, іншому — фінансовий успіх, а хтось просто дуже добрий і вміє слухати й втішати, то разом вони будуть сильніше стократ. І коли настає час випробувань і руйнацій, то люди з цього кола спрямовують любов і підтримку до тих, хто їх потребує саме зараз, не дають зірватися в безодню людині, яка втратила сили. Можна бути дуже особливими, але не варто бути одному."

Так у мене з'явилася каблучка "Пара особливих".



Багато речей робить нас особливими один для одного. У контексті  дня 14 лютого - це любов. Неважливо, триватиме вона мить, день або  життя. У цей час люди відчувають винятковий зв'язок і тяжіння. І тоді вона стає його Музою, а він - її Океаном.

У показаних в дописi прикрасах можна вiдчути пiднесено-романтичний настрiй, який створюють: море, кораблики у пошуках острова-мрiï, де небокрай сяє нiжнiстю сонця, що сходить. Птахи, що кружляють над ним (і в малюнках родоніту), гребені хвиль (і одна уявна хвиля в каблучцi "Пара особливих"). Сплетiння морської і повітряної стихій, сплетiння доль... 
І чарiвна рибка, яка шепоче на вушко своє потаємне, наче молитву: "Любов варта всього..."
 
У фотосесії брали участь:
2 каблучки - "Пара особливих", "Пливи, рибо..."
2 пари сережок - "Мiй маленький човен", "Янгол чи демон 2"
Підвіс "До завтра" 
Сережки можна змінювати, залежно від настрою).

В прикрасах - родонiт, лабрадор, рожевi топази
























Тут ще додався мій журавлик, куди ж я без нього)







***

ниті між нами тонкі й невидимі
прірва між нами глибока і темна
довго долали ми хащі задимлені
аж зрозуміли що це даремно
довго в’язали мости ліанні
аж дов’язали драбину в небо
аж зрозуміли в своїй нірвані –
небо вже зайве його не треба
небу давно вже час помирати
нам вже давно – починати жити
канатохідці ми і акробати
i спайдермени невидимих нитей
Юрiй Iздрик








Нехай у ваших серцях завжди буде трохи мiсця для любовi, будь-якoï -  але справжньоï,  щирoï, мiнливoï,  живoï.
Про це  чудово  написала у своєму дописi Анастасiя Орiнго.

I хай кожного зiгрiває коло  особливих для нього людей.