Капітан Немо: "Море – це все! Дихання його чисте, життєдайне. У його безмежній пустелі людина не почувається самотньою, бо навколо себе вона відчуває биття життя"
(Жуль Верн, "20 000 льє під водою")
Вітаю всіх!
Я не збиралася ні писати, ні фотографувати. Настрій і самопочуття вже давно не найкращі. Ота гнила країна- сусiд практично щодня дає про себе знати черговою раною на серці. Ось як після сьогоднішньої ракетної атаки на Київ і не тільки.
Вони займаються нашим геноцидом. Але ми живі. І Україна обов’язково виживе.
Переглянула я стрічку новин Орінго (що роблю завжди, коли хочу відволіктися й зайняти голову світлими думками), побачила анонс морського тижня й, не довго думаючи, вирішила дістати зі своїх коробочок різні чудові прикраси, пов’язані з темою моря.
Головне — почати, подумала я. І сьогодні перший день моєї швидкої фотосесії. Сподіваюся, що до кінця тижня буду доповнювати обрану тему)
***
Пiдвiс "Таємничий острів" з рожевими топазами
Чарівні каблучки "Грифон", які чудово почуваються у морській стихії ( рожевий топаз, нано Cool Grey)
Дракон Дзенньо, який зазвичай мешкає у ставку, мабуть із задоволенням занурився б і в море. А потім вже не зміг би повернутися з таємничих морських глибин...
Малюк Драконятко теж радіє морській прогулянці. У нього ніби є власний вітрильник-парасолька)
Так, мої три акулки "Твоя глибина". Я їх ніжно люблю. Двом із них я присвятила докладні публікації, тому вирішила цього тижня показати щось інше. Дякую
Підвіс "Швидше за вітер. Черепаха" та каблучка "Черрі" з яшмою турітеллою (в малюнку камiнчика можна розгледіти контури черепашки)
Черепашок доповнює сет з шоколадними перлинками Каблучка "Фізаліс" теж претендує на роль морської зірки)
"...Лежить та мушля в мене на столі. У ній шумить моє далеке море." (Ігор Павлюк)
Пiдвiс "Шеллi"
Золотавi перлинки в сережках "Дракоша" та каблучцi "Перлинка" з "Метаморфозами"
Підводний світ у підвісі "Ото-хіме" (дендроагат)
Каблучка "Дух Океану" та знов сережки "Дракоша" з бiлими перлами
Сережки "Маяк" з сiрим халцедоном
Сережки цікаво доповнилися каблучкою "Нагамару" з марокканським агатом та ланцюжком "Заїр" ( вiдомо, що яструби часто літають біля моря, особливо під час сезонних міграцій та полювання) Звивистий малюнок ланок ланцюга "Заїр" нагадує хвилі...
З пiдвiсом "Якiр" та каблучками "Причуда" та "Метаморфози"
З пiдвiсом "Майбутня Україна", каблучками "Двi стiни", "Мiсто навколо"
У кожного з нас є той маяк, світло якого веде нас за собою, особливо у тi моменти, коли навкруги суцiльна темрява...
"...Я мрію не про море, не про гори, Не про далеку подорож, дорогу. А лиш про небо чисте і прозоре І про єдине в світі - перемогу." (Наталія Кішовар)
У Харкові похмурий і дощовий день. Немає сонця — немає продовження фотосесії. Але сьогодні на наших вулицях багато горя. Намагаюся відволіктися, гортаю архівні альбоми. Знаходжу кілька фотографій для продовження теми, зроблених минулого року. Пропоную їх вашій увазі.
Сьогодні покажу ексклюзивний комплект з агатами. Сережки "Хвилює Червоне море", безіменна каблучка та підвіс-кораблик, що виготовлені на індивідуальне замовлення. Сережки — вітрила. Легкі, повітряні. З маленькими яскравими помаранчевими цитриновими крапельками. У всій своїй красі їх можна розглянути на фото з каталогу.
На просвіт агат напівпрозорий, промені світла, що проходять крізь нього, надають йому червоного забарвлення.
У цей комплект я часто додаю свого журавлика - кольє "Лети". Адже перелітні птахи та морські береги часто зустрічаються в житті. Корабель і птах, що летить над ним, — це мрії, надії, віра в себе та майбутнє.
***
Тиша морська Леся Українка
В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце.
Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду, Що бува негода в світі!
Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, – В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає.
Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схід сонця, А від сходу до заходу, Тим шляхом, що проложило Ясне сонце через воду.
Не страшні для мене вітри, Ні підводнії каміння, – Я про них би й не згадала В краю вічного проміння.
Морськi етюди