
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Правила конкурсу «Що ви чуєте зараз?»

Коли живеш під час війни, яка пронизує кожну твою мить, головними звуками у прифронтовому місті стають сирени та вибухи, а найбажанішими — дитячий гомін, спів птахів та голоси близьких людей.

Цю нашу реальність складно ігнорувати, але є й противага — добрі магічні сили, що допомагають опиратися втомі та зневірі. Дуже важлива правильна музика, яка насичує, оберігає, збагачує світ.

Музика — це теж ювелірна робота, тільки замість срібла тут ноти, а замість каменів — різноманітні й такі ж яскраві емоції. Тож запрошуємо вас поставити свою улюблену платівку та поділитися нею з нами у новому конкурсі «Що ви чуєте зараз?»

Терміни проведення:
з 4 по 10 травня (включно).
Оголошення переможців — 12 травня.

Результати конкурсу можна побачити за посиланням.

Умови участі:

-          Написати коротке есе про будь-яку пісню, музичну композицію, альбом чи виконавця, що зараз є вашим натхненням та опорою. Розкажіть, чому саме ці звуки резонують з вашою душею. Ми дуже цінуємо вашу креативність, тому просимо ділитися саме власними думками та емоціями, не залучаючи штучний інтелект.
-          Надати посилання для прослуховування (YouTube, Spotify тощо), щоб ми могли розділити цей настрій з вами.
-          оформити роботу ОДНИМ коментарем під цією темою.

Призовий фонд конкурсу:
- Приємні подарункові купони для усіх учасників.
- Двоє призів для переможців за вибором рендому.
- Один гала-приз особисто від Олени Маслової.

Заради комфорту та безпеки нашого простору діють загальні правила участі в конкурсах Орінго.

*Задля збереження чесної творчої атмосфери та рівних умов для всіх, ми залишаємо за собою право перевіряти тексти на автентичність.

Лишаймося на одній хвилі!

Що я чую зараз?... Музика завжди відігравала важливу роль в моєму житті. Я обожнюю слухати музику постійно- коли готую, коли прибираю, коли готуюсь до занять... Я слухаю різну музику, переважно рок, але останні кілька днів в моїй голові засіло дві пісні ... Вони дуже різні, як за стилем так і за настроєм, але водночас такі рідні й свої...

Кілька днів тому я йшла по Бучі, біля пекарні, з якої лунала пісня Скрябіна "Саня друг"... і спочатку стало так важко на душі й захотілось плакати, ні ридати, бо якось так моментом нахлинули спогади того минулого, безтурботного життя, коли збирались в походи, сиділи біля багаття, співали пісні під гітару... просто сиділи й говорили за життя... Я йшла додому й просто слухала її на повторі... просто слухала, слухала минуле життя, ніби подорожуючи крізь час і простір...

А друга - це пісня "Старенький трамвай" Пікардійської Терції - вона, як ковток свіжого повітря, мелодійна, ритмічна, весела... Така, яким має бути життя... і ота магічна мантра, яка звучить в голові -

Повези мене туди, де природа сама

Повези мене за місто, де асфальту нема

Повези мене туди, де зелена трава

Повези, повези (повези), о-о, старенький трамвай...

Ці дві пісні — мій реквієм за минулим і мій гімн майбутньому, що сплелися в одну нескінченну сповідь.

Музика, останні кілька років, стала для мене інструментом для налаштування

Точніше я і раніше її так використовувала але більш точково та не настільки активно як зараз

Наприклад під зациклений програш треку "You Might Think" гурту The Cars було чудово вичитувати документи. Що досить іронічно бо саме цією піснею були одержимі ті кого захопили мурахи-прибульці в серіалі "Безмозкі" (BrainDead, 2016)
(серіал рекомендую, можливо він був пророчим і дійсно мізки конгресменів захопили мурахи це б багато чого пояснило б

)

Наразі для роботи без відволікання, користуюсь підбірками DUB TECHNO
Це дає мозку "білий шум" достатній для того щоб думки не стрибали з "вкладки на вкладку" а зосередились на основній задачі

Для задач-тупіків користуюсь треком "The plan" з мюзиклу "Death becomes her" – він проводить мене від "все пропало" до "Ти Ернест Менвілл, дідько забирай!" і рішення з "клею, скотчу, автомобільної фарби" знаходиться

Інші пісні з цього плейлиста теж прекрасні. Особливо "Якщо ви хочете ідеалу" та "Не кажіть що не попереджувала". Друга сама собою починає наспівуватись в відповідних ситуаціях

І на завершення пісня яка нагадує що добро перемагає поки ми дозволяємо йому триматись в нашому серці

Одна із композицій щоденного ранкового плейлиста, що супроводжує мене по дорозі на роботу, - пісня "Бюджет" С. Жадана. Це драйвовий український панк, сатира на тему сучасного соціально-політичного життя нашої країни. Пісні близько 10 рочків, та вона й досі актуальна і мабуть ще довго такою буде, допоки наші люди не захочуть щось змінити. У тому ж ряду "Країна", "Мальви", "Ребе", "Автозак", "Дивні люди" і т.п., тож зараз мій ранок починається із Жадана))
https://m.youtube.com/watch?v=vXcQz-MeP-w
https://m.youtube.com/watch?v=aMx4eKnMZa4&list=RDaMx4eKnMZa4&start_radio...
А вже дорогою додому зі зміною настрою та активності повертаюся до своїх "динозаврів", що супроводжують мене останніх років 20-25
https://m.youtube.com/watch?v=cdJHRkVU1P0&pp=0gcJCU8Co7VqN5tD
https://m.youtube.com/watch?v=hvho_d3er5o&pp=0gcJCU8Co7VqN5tD
https://m.youtube.com/watch?v=UGfKMV5AbMI
Ось таке сьогодення, веселе і не дуже, та життя триває невідомо чому

По-різному, маю досить різнопланові плейлисти. Але коли ми говоримо про опору й підтримку, то напевне назву
Євген Хмара - Element

Для мене ця композиція - наше вчора, сьогодні й надія на завтра.Тривожність на перших секондах переходить в дію, а зовсім не плач. Мені чується той запал, який не дає лягти та вмерти, а просто змушує підніматись й робити. На середині композиції - наче сходить українське сонце і разом із ним злітаються птахи й виростають крила для нового ривку. Завершення гучне й безкопромісне, чого хочеться побажати всім нашим людям і Україні.

Коли ж треба холодного запалу, то щиро рекомендую
SI Process - Боривітер
Кому вниз - Ліра
IGNEA - Petrichor (Instrumental)
Petrichor слухаю саме інструментальну версію, бо ніяким мені запахом падіння дощу на суху землю не чується. Мені це чистий вогонь. Подекуди безжальний, але безумовно прекрасний.
HIXTO-KRAKEN
Сама назва нагадує про одноймений спецрозділ, так і постають картини проведених спецоперацій
ONUKA - XASHI
У "Хащах" для мене взагалі асоціація з химородництвом (характерники - степ, мольфари - гори, химородники - ліс). Так і бачиться, як потрапляють вороги до лісу й один за одним гибіють не без допомоги чарівника - охоронця.

На бій завжди налаштують
АЮ і Ілля LETAY - Сталева машина
Epolets X хейтспіч - Палай
Антитіла - Мій сокіл
А ще є
adm:t - лісостеп (step by степ)
де чую я настрій Харкова, наче бачу скейтерів і велисопедистів поблизу ХНАТОБ. Так, є певна зухвалість, але кому ще не побути захувалим, як не молодим.
А з новенького й світлого - Ostap Drivko - Самотність.Тривога.Обійми Рада, що почула цього артиста, то хочеться, щоб слухачів у нього було побільше.

Найчастіше в моєму плейлисті зараз лунає ностальгічна пісня моєї юності від Плачу Єремії:
Ти втретє цього літа зацвітеш
Незліченну кількість разів під неї колись мріялося і сумувалося.
Проте історія повернення у плейлист, максимально забавна.

Побачила недавно у інстаграмі медіа sho_tam_, що текст вірша Костя Москальця, який став саундтреком безлічі перших і не перших підліткових закоханостей був присвячений кактусові, який, авжеж, несподівано розквітнув утретє за літо.

В людей уже нема своїх святинь,
Ти можеш стати першою, одначе,
Знай, біля тебе жоден не заплаче
І пам'ятай, два дні всього цвісти...

Оце було написано для кактуса! Феєрично

До речі, в підліткові роки я би цілком змогла оцінити іронію ситуації, бо мала чималу колекцію кактусів, яку згодом, на жаль, пороздаровувала друзям, коли їхала навчатися в університеті.
Ото сама морока з отими хлопцями, в от кактуси, хоч і колючі, але незмінно радують і надихають)

Зараз колекції сукулентів не маю, але два роки тому, замість нудної і щороку тієї самої квасолі ми з сином для шкільного проекту з ЯДС проростили насінини пітахаї, яка максимально схожа на ті драконячі фрукти, з яких вилуплювалися дракончики в його улюбленому книжковому циклі.

Наші кактусята поки ще не цвітуть, але я їм все-одно наспівую. Нехай поступово вчаться обертати пил на срібло та кришталь

Я хочу написати про дві дуже важливі для мене пісні зараз.
Війна триває вже так багато часу, що іноді здається, що психіка вже зовсім на межі. Мирне життя здається якоюсь примарою, інколи навіть не віриш, що життя було іншим, і проблеми були іншими, і перед сном молитви та думки були про інше. Я не хочу розмовляти про свій сум, бо не завжди це доречно, іноді можна поранити когось чи поранитися самою. Але і тримати все в собі стає з часом нестерпно. І ось зовсім нещодавно я натрапила на неймовірну пісню, яка дозволяє мені ніби бути почутою, не говорячи ні слова. І плакати так, щоб після цього відчути себе частково зціленою від своєї журби. Це пісня гурта Zwyntar "Потяг на Південь".

Друга пісня від неймовірного гурта Rohata Zhaba "Голови-Бороди" - має зовсім інші властивості. Вона ніби ковток містичного зілля, пригубивши яке миттєво переносишся у інший світ, забуваєш про все і кружляєш у невимушеному танці із зачарованою усмішкою на губах. І на якийсь час стає неважливим те, що відбувається насправді. Бо десь всередині ще є та іскра, що готова спалахнути теплим вогнем радості. І вона є там завжди, навіть в найтемнійші часи, поки є життя.

Я в розгубленості, і не знаю, що з цим робити.
Останнім часом все більше отримую посилань на багаточисельні канали, що продукують україномовний музичний контент. Якість доволі різна, але слухачі реагують позитивно.
"Поетроніка" - YouTube-канал сучасної української музики, де оживає українська поезія, народна пісня та класична література у новому музичному форматі. Про себе пишуть: "Ми поєднуємо слово й звук, використовуючи штучний інтелект для створення вокалу, аранжувань та атмосфери, яка зберігає душу української культури й водночас звучить по-новому.
Ми — творча команда, яка вкладає серце у кожну пісню. ШІ — це наш інструмент, а головна сила — українське слово, українська ідея та українська емоція".
Представлені стилі - блюз, поп-рок і інді. Вже є кілька готових альбомів. Але нема жодної згадки про авторів (сучасних і не дуже). Згенеровані пісні кимось редагуються і правляться. Я згодна відкривати для себе нові українські таланти, але цей проєкт я поки ще не можу сприйняти.
Особливо спантеличена авторськими піснями на основі віршів Шевченка ( і не тільки). Думаю - "А що, так можна?"
Тому на Ваш розсуд:

https://youtu.be/gWo0juHfUCQ?si=TqiCeuwk_guTYqgw

Мені дуже сподобалось, дякую

. Вважаю, що нічого поганого в дещо змінених, осучаснених задля співу віршах класиків немає, головне, щоб всі пам"ятали оригінали і іх авторів.

Всім бажаю міцного козацького!
Дуже було багато думок на тему музики, бо це відрада душі та відпочинок для розуму.
Дуже люблю радіо "Рокс", український YouTube в плані музики. Та хочу сьогодні розповісти про те, що запускає "мурах" під шкіру, змушує піднімати погляд до горизонту, вдалечінь, задіює саме єство так, що всередині починається північне сяйво у всій його величності.
Норвезький гурт Immortal, та його композиція "Beyond the north waves"...
Відчути крижану пустелю північного моря, буран та шторм, смак не лише солоних крапель моря, в подих самого Борея. Коли від безкінечності тебе відділяє лише пісня, стукіт серця в грудях та плече побратима. Сувора реальність, де виживання, вимушений шлях та тендітність людських потуг на фоні сил природи поєднані з міфами та вірою, мріями про сонце та теплий, рідний дім, кохану дружину, Одіна-всеотця, який забере тебе до Вальгали.
Від цієї композиції ти всім собою відчуваєш крижаний буран та короткі проблиски сонця в хмурому північному небі. Посмішку крізь злість, впертість до виживання, виснаження, яке дарує насолоду.
Коли нерви, як канат, стиснуті зуби, пальці стиснуті в кулак...бо ти хочеш не існувати, в Жити, боротися, дихати цим.
Комусь не сподобаються гітарні рифи, чи манера вокалу виконавців...це не суть. Суть музики- передавати емоції, переживати ще одне життя за ті хвилини, як лунає композиція. Інше життя, не своє, те, яке мріями дано нам. І це чудово.
І ось кода, фінальне соло композиції. І...я завжди відчуваю, як знову закохуюсь в мою Душу (це позивний коханої дівчини). Щиро і наче вперше. Бо автори змогли передати отей сенс, суть, натиск, світло і темряву, зорі і кохання, яке я бачу і відчуваю разом з нею. Я чув цю пісню вперше років 20 тому. І через 120 років ще вона буде в мені викликати, відбиватися отим всім світлим і добрим, коханим, що є у цьому Всесвіті.

https://youtu.be/Gwg4WlulO1E?si=2acq6oiZKYjFTgH4

Мені важливо, щоб текст пісні щось зачіпав в мені, просто мелодії я рідко слухаю. Якщо це пісня іноземна і мене зачепила саме мелодія, я шукаю переклад тексту. Якщо текст пісні резонує зі мною на 90-100%, я таку пісню буду слухати по 10 разів на день протягом 7-30 днів (потім мене, як правило, "відпускає", тобто я перемикаюсь на іншу хвилю. Іноді я "підсідаю" на якусь пісню на більш довгий термін - 2-6 місяців)

. На даний час моїми "фаворитами" є:
"Колискова" (текст Сергія Татчина):

і "Колись ми були деревами":

Почула недавно і просто розчинилась в них. І відеоряди гарні.

Також моїми постійними улюбленцями є KOZAK SIROMAHA:
https://www.youtube.com/watch?v=MTQ32tMs53c (в нього ще й неймовірний тембр голосу),
гурт "MIDGARD":
https://www.youtube.com/watch?v=UkfpwUZMVgM ,
NAVKA:
https://www.youtube.com/watch?v=ltJEmNLqqHI ,
Христина Панасюк:
https://www.youtube.com/watch?v=8IFAxfHISwM&list=RD8IFAxfHISwM&start_rad... ,
Христина Соловій:
https://www.youtube.com/watch?v=P820TZ-d3Co .

Дуже багато, на мій погляд, чудових композицій у проекта "Пісня дня":
https://www.youtube.com/watch?v=dEPkNV43Uqc
https://www.youtube.com/watch?v=1xPVagGcxH4

Тобто зараз зі мною більш резонують пісні, які відображають сучасний бойовий стан, в якому ми живемо. Які часи, такі й смаки...