Друзі, ви ж знаєте, що насправді «Срібна Мрія» не припиняється ніколи? Сьогодні буде логічне продовження підсумків – покажу, які ескізи мені запам’яталися цього сезону, а ще розповім про нове звучання цієї номінації. 

Я не буду пояснювати, чому сподобалися саме ці роботи. Насправді, сподобалося значно більше, і обирати було дуже складно. А ще мені складно вам передати, як хочеться відновити наші виробничі можливості та втілювати у сріблі усі ескізи, які сподобалися...

Ну нічого, усе колись буде! 
 
 
 Ескіз підвіса «Зоряні мандрівники» 
…підвіс про пригоди, довгі мандри та мрії. І навіть якщо фізично ми буваємо у своїх мандрах обмежені, то вже нашу уяву ніщо стримати не зможе

 Ескіз сережок «Сирени»
...народився через можливість побачити красу в омонімічності слова «сирени». З одного боку, сповіщення про тривогу через звук, з іншого – заманювання на цей «голос», на цей сигнал. І наслідки. Завжди наслідки. Є елемент постмодерну в поєднанні жахітливо фантастичного з буденним.

 
 Ескіз підвіса «Квітне древо у Вертограді» 
… Вертоград у народній традиції означає квітучий сад — місце достатку, миру та внутрішньої рівноваги. У давній українській літературі, особливо епохи бароко, воно часто вживалося як метафора раю або впорядкованого, красивого місця…

 
До традиційної номінації за гарний ескіз цього разу додам нову номінацію – за загальну ідею, яка мене потішила й розвеселила. 
 
 
 Ескіз каблучки «Солоха» 
В Солохи є безліч недоліків та негарних рис: вона лицемірна та хитра, маніпулює та дбає здебільшого про себе, та що там — вона навіть відьма.  При цьому вона таємнича та магічна. Вона суперечлива і дуже жіночна. Переш за все вона жінка, гарна та чарівна жінка, весела, винахідлива, яскрава та колоритна ,  не дарма стільки чоловіків села зачаровані нею, не встояв перед нею навіть чорт…

 Ескіз сережок «Янгелик і Куцик. Позаземна рівновага» 
А ось і портал, у який ми з моїм сином нахабно заглядаємо час від часу перед сном, спостерігаючи за життям цих двох химерників...
 ... десь між сьомою хмарою і тринадцятою, прямо посередині, а потім трохи лівіше жили двоє. 
Перша - пані Янгелик. Світла, замріяна, заклопотана і трохи розгублена, з крилами, що іноді скрипіли, бо вона забувала їх змащувати небесним молодильним кремом. Вона допомагала людям знаходити загублені шкарпетки, надихала котів не зіштовхувати чашки зі столів і тихенько навіювала добрі думки.
Другий - пан Куцик. Маленький, з ріжками, які він гордовито полірував щосуботи. Його спеціальністю були дрібні капості: забуті паролі, завжди надто гаряча, а потім різко холодна кава, кіт, що з насолодою гойдається вгорі на віконних завісках...
Чудасики жили поруч. Куцик "підливав"людям стресу, бо так вони ставали цікавішими, на його думку. А Янгелик "додавала" добра, бо так двоногі здавалися щасливішими, знову ж на думку Янгелика.

Мої щирі компліменти у вигляді купонів

з'являться в особистих кабінетах авторок ще до опівночі. 

З повагою, Олена Маслова