У  здивуванні  знов  стою  німому:
Чи  все  то  сон,  чи  справді  наяву?
...З  гілок  вишневих  —  дивних  космодромів  —
Бруньки  злітають  листям  в  синяву.
Бруньки  злітають  листям  і  суцвіттям,
І  бродить  вітер  садом  навмання...
...Про  весни  думаю.
І  думи  верховіттям
Збивають  з  неба  сонце  пізнання.
І  сонцем  тим  забризканий,  облитий,
Позбавлений  і  спокою,  і  сну,
Бажаю,
     прагну,
           хочу  я  відкрити
Свою,  ніким  не  бачену  весну...

Всiх вiтаю)

Напередодні Міжнародного дня щастя хочу поділитися світлинами прикрас, які лунають в унісон із весною і дарують особливу радість -  таку саму, як вiд споглядання весняної природи, що пробуджується пiсля довгого зимового сну. 

Головнi героï моєї фотосесії - ексклюзивні сережки "Фея Брунька" з бузковими перлинками.
В них — зворушлива ніжність бутонів, немов перший подих весни, і водночас сила та тріумф життя, а ще - чиста незаймана краса природи, якою неможливо не милуватися..

Сережки зібрали неймовірну кількість гармонійних поєднань, я покажу деякі, що встигла зловити на фото)

Історії складалися легко й невимушено -  з помітними підвісами або маленькими, майже невагомими. До них долучалися рiзноманiтнi кольє, масивні або тендiтнi каблучки. Кожна прикраса додавала до загальноï картинки весни щось своє, без чого вона була би неповною.
Мені подобалися всі поєднання, мабуть, Фея Брунька справді наділена магією).









Авторськi прикраси - каблучка та пiдвiс " Корзинка" ( можливо, наразi в них була би iнша назва)



Кольє "Флюïд", пiдвiс "Квiтка" з емаллю



Кольє "Глорiя", пiдвiс "Ханамi 3"
Каблучки "Пояс Джьомона", "Перлинка"





Каблучка "Мускарi"



Кольє "Кишенька", "Слайд.Квiти"



Пiдвiс "Швидше за вiтер", каблучки " Лис та Маленький принц", "Перлинка"







Каблучки "Ханамi", "Перлинка", кольє "Ханамi 2"



Кольє "Лети"
Пiдвiс "Ластiвка", каблучки "Мускарi", "Двi ластiвки"





Каблучки "Мiсто навколо", "Любочка"
Пiдвiси "Будиночок 1", "Любочка"





Пiдвiс "Яблуневе серце", двi каблучки "Перлинка"









...Бажаю,
     прагну,
           хочу  я  відкрити
Свою,  ніким  не  бачену  весну.
Щоб  з  нею  йти  крізь  осені  і  зими,
Щоб  в  ній  свою  весняність  зберегти.
Свою  весну  —  тривожну,  незбориму,
Де  теплоти  —  на  всі-усі  світи.
Свою  весну,  замріяну,  нехитру,
В  усмішці,  в  слові,  в  помасі  руки.
Де  б  в  синій  гриві  здибленого  вітру
Заплутувались  білі  пелюстки.
Де  все  було  б:  і  цвіт,  і  проростання,
І  перший  грім,  і  радість,  і  любов.
...Щоб  перед  нею  стати  в  здивуванні
І  думати  про  неї  знов  і  знов.
(Григорiй Чубай)



Ловiть свою весну i хай вона вас надихає!   

За неперевершену срiбну красу щиро дякую чарiвникам та чарiвницям Орiнго