Спільне між універмагом і каблучкою зi шляпою — клас! 

Розглядаючи фасади наших неповторних, прекрасних харківських будинків, особливо тих, що старенькі або пошкоджені божевiльними сусiдами, хочеться кожен з них подумки обійняти, підтримати. А вони, у свою чергу, міцно тримають нашу свідомість і додають стійкості. Так і протримаємося. Дуже на це сподіваюся.

Приголомшливий краєвид з вікна Тиняківки на найвищий в Украінi флагшток із державним прапором та величний Благовiщенський собор, танцюючі фонтани, застиглі, але живі у сприйнятті скульптури, малюнки Гамлета, що поцілюють прямо в серце... Дякую Вам вкотре, Галю, я вже теж не можу дочекатись Вашого чергового допису пiсля екскурсiй) 

Доєднуюсь, прекрасна прогулянка з настроєм ( і куди без Гамлета?) вулицями міста. Щемить серце і болить душа за наші зранені міста, але є надія, що все можна відбудувати і зберегти. Чекаю ще світлини, і велика подяка за Ваші дописи.

Цього разу була вулиця Конторська. 
Складається таке враження, що всі маршрути проходять навколо крамнички Орінго, але кожного разу туди трохи не доходимо :) Тому вирішила почати зі знайомої вулиці.
Неділя, та ще й вечір. Крамника була закрита, але пусті вулиці тихого старого центру міста це якась особлива магія. 

Я не бачила того прильоту, який виніс вікна в крамниці Орінго. Тоді летіло все та всюди. Якось так складається, навколо себе бачимо та пам'ятаємо все, а от трохи далі і вже незрозуміло що саме потрощено. Тому кожен раз новини.

Це буквально за три будинки від крамниці. Реально пощастило. 

Скульптурні голови пильно вдивляються в місце прильоту. Хто зна, що вони там бачать та про що думають...
Вся вуличка - це старі будинки. Часом старі та дивні, часом вже відбудовані (ні, це ще не вулиця Конторська, та ближче до річки). 
От дивіться який чудово-кругленький :) 

Це ж важко - і будувати і ремонтувати потім. Алеж гарно! 
 

Харківське Сохо.
Будинки мануфактур, розраховані на роботу станків та великі навантаження конструкції. Так, вже багато років заброшка. Але проект відбудови вже є, і дещо відбудовано.
Навіть в закинутому приміщенні без вікон видно чіткість ліній та красу будівлі.



А тут "мозаїка Врубеля"
І не мозаїка в майоліка та й побудовано вже після йлого смерті, але є легенда, що будинок оздоблено дійсно за ескізами Врубеля. 
Справа горишній поверх з великими сірими вікнами без скла - це той самий шостий поверх тиняковки звідки було зроблено минулі фото. Виглядає таким маленьким, але будівля величезна, як і всі інші.


Ті самі 50 відтінків сірого, як же гармонійно вони виглядають! 

До вулиці Конторської ще треба пройти повз Різдвяну церкву, якої давно вже немає. Але сквер у формі хреста залишився.

Тут проводили бали і другий поверх деякий час здавався для весільних фотосесій.
За рогом, шедевр сучасної архітектури, але показувала минулого разу, не хочу пвоторюватись


Не дуже люблю цю історію, але це теж частина міста. Будинок "тріперки", колишньої лікарні, яку зробили з дохідного будинку.
З боку двору це така старовинна цегляна краса! І, кажуть, трохи схоже на Амстердам з кварталу червоних ліхтарів. 


Трамвайчики та котики - наше все :) 
 

... колись давно, коли Харків став столицею, його почали надбудовувати.
Буквально. Там, де це було можливо та дозволяв фунадамент, надбудовувати два а то й три повехи. А далі все залежало від архітектора. В деякийх випадках це було зроблено так елегантно, що здавалось, будинок від самого почату був саме 4-поверховим а не двух. Зазвичай в тих надбудовах були нижчі стелі та менші вікна, але все одно це були додаткові квадратніс метри, яких не вистачало місту.
Тут одноповерхові будинки добудували до двух поверхів. 
Але ж хіба цей балкончик можна порівняти з сучаними надбудовами-шпаківнями? 

Вулиця Конторська йде вздовж річки. Колись вона закінчувалась мостом і це була одна із центральних вулиць міста.Після того як мост знесли, здається, вулиця загубилась в часі і так і залишилась в 19 сторіччі.









Стара станція швидкої допомоги.
Ви вже звикли, що Харків то центр всесвіту :) , але справді станція швикої допомоги у нас була створена однією з найперших.
"У цьому будинку з 1913 по 1956 р.р. працював та мешкав організатор однієї з найстаріших в Україні Харківської станції швидкої медичної допомоги – її перший головний лікар Молохов Микола Олександрович" - меморіальна дошка.
Зелені, білі, червоні, німці.... Він рятував людей. Забрали машини - віїжджали на конях, йшли пішки. 
Коли він помер - через все місто йшла колона карет швидкої, вшановували пам'ять Лікаря з великої літери. 
.. а ще пам'ятаю чорні від втоми обличчя санітарів та лікарів в швидких в 2022-му. І звук сирен через лічені хвилини після прильоту зараз....

Колись, ми зустрінемся в крамниці на чаювання і пройдемось цією  вулицею разом. Там дійсно є що подивитись.