Зиму ми перезимували, тепер зимуємо весну.
Так хотілось дочекатись того сонечка, і щоб квіточки, і бджілки і взагалі все яскраво і сонячно. Але маємо що маємо. Завтра про прогнозу ще "цікавіше", тож покажу магнолії хоч під дощем, а не під снігом.
Розквітли магнолії в парку. Темно рожеві все ж таки прихопив мороз - небагато бутонів, а от білі встояли. Квітнуть вовсю і пахнуть неймовірно. (До речі по дорозі в парк дві великих магнолії ростуть просто під будинками, але то місця треба знати :) )
Кущі чогось яскраво рожевого ми з колегою так і не ідентифікували, але вона теж таке знмала в Івано-Франківську.
Жовту форзицію пдітригли так гарно, що від композицій очей не відвести. Жовто-зелена кайма під мереживом берез та темні акценти ялинок і дубів, які ще не прокинулись.
Не вдивлялась раніше в величний будинок навпроти парку. Напевно, він теж має свою історію, але її поки що не знаю..
Через два квартали провалля замість будинку зяє як видаленний зуб. І ще півстіни сусіднього теж немає. Там жили люди.
Але віськовий з роботи Гамлета Бачить все...
На будинку, де жив Биков, меморіальна дошка, але за рогом ще дві - в тому самому будинку жили також відомий художник та композитор. У радянщини було дуже специфічне почуття гумору - окрім будинку Слово поруч ще були Будинок художників, Будинок музикантів, Будинок кінематографістів... і так само звідти вивозили митців на розстріл. Щоб не бігати далеко - все поруч і всі поруч.
Сам будинок Слово похмурий під дощем, хоча там і так майже завжди сутінки. Колишня Барачна вулиця, майже околиця міста. Під будинком молодь, вдивляються в меморіальну дошку, фотографують. Іде дощ....
