Дякую, Олено! Саме так - весь час біжимо кудись і немає часу роздивитись. Але, коли він буде, той час, та чи буде взагалі... В 22-му прилетіло через будинок  від Ромашок. Від того будинку тільки стіна залишилась, трохи в бік і не було б тих Ромашок більше А я весь час проходила повз - потім роздивлюсь, потім сфотографую, весь час - потім. Але є зараз, а потім то дуже міфічне пойняття, як виявилось. Теж не бачила раніше тих півників ніколи, хоча тільки підняти догори голову потрібно було, а Палац Одруження - про нього Максим Розенфельд трохи розповідав, та й взагалі він у нас лялечка просто  навіть з пошарпаними вибухом стінами (теж в 22-му там поруч літало). У мене звідти, напевно, єдині світлини де я собі подобаюсь. :) Але на тому й все, хоча пам'ять залишилась :) 

Дякую!  Вчора отримали чергову порцію незламності, на цей раз від погоди. Такий буревій, знову дерева потрощено. дахи та будівлі :( Але зранку нічого не нагадувало про ту стихію, лише той крижаний вітер.
Трохи встигла зранку поснімати, поки не почалось. Все ж таки весна - це найкраща пора року для світлин :) 
 

Дкую!  Там ще про колокольню теж цікаво. 
Коли зробили проект, виявилось що вона на 7 метрів вища ніж щось там в кацапстані, а вище будувати не можна було. Потрібно було переробити та трохи піджатись. Але що таке переробити проект... Тоді архітектори поділили його на частини (вона ж у нас ярусна) та подали на окремих аркушах з визначеною для кожного ярусу висотою, яка ж, звісно, була меншою. Ну а хто ж там суму рахувати буде, так і підписали. А "нагорі" вже точно ніхто не рахував, так і побудували з "нерегламентованою" висотою :) 
Це все з екскурсій Максима Розенфельда. Інколи здавалось що перший раз йду по цьому місту, а не живу тут все життя - стільки нового та цікавого почула.