7 червня 1926 року, за легендою, в Барселоні вперше розпочали свій рух трамваї. На одному з жвавих перехресть під трамвай потрапив погано вдягнений старий; прийнявши його за жебрака, перехожі відвезли його в лікарню для бідних, де він, на жаль, і помер за кілька днів.

Так закінчилося земне життя Антоні Гауді – легендарного архітектора, водночас генія й дивака, який за відведені йому роки встиг створити власну міфологію та назавжди змінити обличчя Барселони. А щоб дізнатися про нього більше, запрошуємо вас у віртуальну подорож до Барселони – туди, де солоний морський вітер тривожить апельсинові дерева на білосніжних вулицях, блукає стежками у химерному парку Гуель та зачаровано завмирає перед найвищим у світі собором – Саградою Фамілією.

Гауді народився у 1852 році в Каталонії в родині мідника. З дитинства він страждав на ревматизм, тому часто не міг бігати й гратися з однолітками – зате навчився уважно спостерігати. Природа стала для нього першим і найкращим підручником архітектури: форми мушель, кісток і рослин він усе своє життя переводив у камінь і залізо. Коли у 1878 році він отримав диплом архітектора, директор школи вручив його зі словами, що увійшли в легенду: «Не знаю, чи видав я диплом генію чи божевільному – час покаже». Час таки показав.

Зразком досконалості Гауді вважав куряче яйце і, кажуть, носив сире яйце в кишені, щоб завжди мати перед очима ідеальну форму. Геніальна безопорна система перекриттів, яку він розробив, була настільки складною, що комп'ютерна програма, здатна відтворити подібні розрахунки, з'явилася лише через сто років – і це була програма NASA для обчислення траєкторій космічних польотів.

«Мій клієнт нікуди не поспішає», – казав Гауді, маючи на увазі Господа. І справді, він будував саме для Нього, проєктуючи Саграду Фамілію так, щоб найкраще вона виглядала з повітря, згори. Він узявся за будівництво собору вже немолодим, знаючи, що не встигне побачити свою працю завершеною. Останні дванадцять років Гауді жив у майстерні при Саграді Фамілії як справжній аскет: відмовився від нових замовлень, обмежив себе в їжі, носив старе поношене вбрання. Він перетворився на паломника власної ідеї – і ця відданість його й погубила: саме через незграбний вигляд він не був упізнаний на вулиці, коли потрапив під трамвай.

Після смерті Гауді Саградою опікувалося ще кілька архітекторів – кожен привніс свою родзинку. Під час громадянської війни в Іспанії рукописи й моделі Гауді були спалені й знищені, і відновлювати задум довелося буквально по уламках гіпсових зліпків і уцілілих фотографіях.

І все ж саме ми з вами маємо шанс побачити, як довгобуд сторіччя нарешті отримує грандіозне завершення. 20 лютого 2026 року на центральній вежі Ісуса Христа було встановлено верхню частину хреста – і Саграда Фамілія досягла своєї остаточної висоти: 172,5 метри, ставши найвищою церквою у світі та найвищою будівлею Барселони. Хрест, що вінчає вежу, заввишки 17 метрів і завширшки 13,5 метра, облицьований склом і білою глазурованою керамікою – вдень він сяятиме відбитим сонцем, а вночі, освітлений прожекторами, буде видний з усього міста. Гауді, нагадаємо, навмисно спроєктував вежу на 5 метрів нижче пагорба Монжуїк – вважаючи, що людська споруда не повинна перевищувати Боже творіння.

Формально Саграда Фамілія буде добудована 10 червня 2026 року, у 100-річчя з дня смерті Гауді: у соборі відслужать урочисту Месу, яку очолить Папа Римський. І хоча попереду ще залишаються роботи – у тому числі ті самі парадні сходи, для яких потрібно знести пів-квартала (чому сусіди собору, певна річ, зовсім не раді) – головна точка у цій неймовірній столітній историї буде поставлена.

Творами Гауді можна захоплюватися чи обурюватися, не розуміти чи надихатися – байдужими вони точно не залишають. А в Орінго багаторічна любов Олени Маслової до Барселони й творчості Антоні Гауді живить дизайнерські ідеї і щедро ділиться натхненням з прикрасами. За роки народилося стільки ювелірних відлунь цього міста, що назбиралося на окрему колекцію – «Чаклунське місто Барселона».

У 2013 році з'явився сет із браслета та сережок «Пальмовий лист» – за мотивами захопливої кованої огорожі одного з перших великих проєктів Гауді, Casa Vicens.

У 2015-му – лаконічні каблучка й сережки «Каталонія»: срібне уособлення бездоганної морської піни в дусі модерну.

2017 рік подарував подорож до парку, назву якого чула кожна людина у світі, – каблучку й сережки «Парк Гуель» із тими самими хвилястими кам'яними терасами.

У 2021-му з'явилися «Барселонські етюди» – міні-колекція, просякнута духом морської свободи, звивиста й чудернацька, як самі лінії споруд Гауді.

І навіть повномасштабна війна не завадила у 2023 році подумки знову відвідати омріяне місто й поблукати набережною: так народилися легкий і стрімкий сет із сережок і каблучки «Барселона. Rambla del Mar».

Ось що таке справжній геній: він дозволяє подорожувати без обмежень – через кордони, через час і… через війни. Гауді збудував собор, який не встиг побачити завершеним, і при цьому змінив уявлення людства про те, як може виглядати архітектура. А срібна присвята його генію дозволить нам будь-коли, як тільки забажається, перенестися уявою у чаклунське місто Барселона – й зачаруватися вічною красою…

___

До речі, про подорожі без обмежень: у друзів Орінго, TravelVerse, які допомагали нам з віртуальними турами по каблучкам-містам та по музею, є окремий проєкт, присвячений відкриттю Сагради Фамілії у червні – тож ви можете походити по Барселоні онлайн!

Ольга Орінго