Найбільш мирна та давня моя мрія – колись оселитися біля моря. В мене навіть є збережена картинка омріяного бунгало на тлі великої води, де усе ідеально та гармонійно...

Ця мрія настільки мирна та всеохопна, що до завершення війни я не хочу дивитися у бік відпочинку на узбережжі, потрібно переродитися в повністю іншу людину, щоби море не зашкварчало на шкірі при наближенні до нього. Поки складаюся з пекучого бажання перемоги, сухої раціональності та постійного бачення мети, розслабитися не вийде, але після війни бачу шанс стати звичайною людиною, такою милою бабусею на пенсії, яка завжди чекає правнуків у гості на запашне печиво. Або й такою, що зачаровано вдивляється у щоденні вправи сонця й моря, щоби малювати їх, сидячи на ґанку… і можливо, колись відправиться на човні у те місце, де сонце зовсім заходить. 

Те, що моя мрія така далека, не робить її менш величною і прекрасною, хоча й майже не згадую про неї — бракує часу й вільного простору для розгортання фантазій, проте цього тижня вона до мене повернулася у повному обсязі. Коли шукала тему тижня, натрапила на прем’єру каблучки «Восьминіг», що відбулася 5 липня 2016 року, почала підбирати до каблучки інші теми і виявилося, що солоний бриз моєї великої мрії присутній на безлічі сторінок путівника Орінго. Вдячна цій прекрасній каблучці та контент-планам (які систематизують мене вже дев’ять років!) за приємне занурення в омріяну мирну реальність.

За десять років ми зробили лише 55 каблучок «Восьминіг», для такої запаморочливої краси це дійсно не багато. Наступного тижня вони доступні до замовлення у різних кольорах, а потім знову сховаються у глибіні каталогу разом із багатьма морськими дивовижами.

Хоча про несподівану колекцію та пропозицію я розповім окремо. А поки хочу порадити вам прекрасну історію про восьминога, після якої в мене з листа споживання ці істоти зникли повністю.

«Напрочуд кмітливі створіння» —  це лагідна, тиха й спокійна книжка про те, як гігантський восьминіг Марселлус спостерігає зі свого акваріума за людьми. У Шелбі Ван Пелт вона стала дебютною, але вкрай успішною — до виходу українською (у 2024) по світу вже було продано за два роки понад 1,3 млн примірників. Люди читали книжку і радили іншим читачам. 

Це трохи сумна книжка, бо головний герой там старий восьминіг, який потоваришував з немолодою й самотньою прибиральницею. А ще це оптимістична та наївна книжка, бо вона дарує розраду і при цьому доволі гостра книжка, тому що примушує замислитися, чи правильно я комунікувала з людьми, коли виникали питання...

Восьминіг Марселлус дивиться з-за скла на людей і каже: «Секрети повсюди. Деякі люди ними переповнені. Як вони не вибухають? Це, здається, характерна риса людського виду: жахливі комунікативні навички. Хоча, знаєте, інші види теж не набагато кращі, але навіть оселедець може визначити, куди повертає його зграя, і відповідно слідувати за нею. Чому люди не можуть використати свої мільйони слів, щоб просто сказати одне одному, чого вони бажають?».

Цього року навесні вийшла прекрасна екранізація, яка теж мені сподобалася. Чудові актори, щира історія, отже якщо поки не готові занурюватися у складний та прекрасний світ думок Марселлуса на 448 сторінок, то приділіть йому хоча б 113 хвилин. Але книжку все одно не відкидайте, вона прекрасна для відпочинку. 

Отже, друзі, запрошую вас до прекрасного морського тижня!

І нехай не хвилюють нас хвилі бентежного сьогодення, поки попереду сяє чарівне срібне море!

О.М.