Україна може похвалитися безліччю старовинних міст зі славним, довгим минулим. А ще — одним унікальним містом зі славним і довгим майбутнім!

Як зазвичай формується «обличчя» та атмосфера міста? Як правило — із численних шарів минулого, які «переломлюються» сучасністю. Ми дивимося на магазини, кав’ярні та офіси і уявляємо собі, що на їхньому місці було раніше — сто років тому, триста, у Середньовіччі, в античності… Але з Харковом усе зовсім інакше.

Порівняно з багатьма українськими містами Харків відносно молодий — йому «всього лише» близько чотирьохсот років, вік практично підлітковий. Можна було б припустити, що він ще не встиг накопичити достатньо історії, щоб спресувати її в потужні пласти. Втім, навряд чи це залежить від віку — молодша Одеса, наприклад, може похвалитися такою масою історії, що вистачить на десяток мегаполісів. Можливо, справа в інтенсивності історичних подій? Але з цим показником у Харкова теж усе гаразд. Отже, справа не в історії як такій. Але в чому ж? Поспостерігавши за містом якийсь час, можна дійти до дивного висновку: цей самий час у Харкові ніби віддзеркалено. І якщо у своїй історії більшість міст звертається до минулого, то Харків являє собою хронопарадокс, у якого історія — у майбутньому.

На фото: каблучка «Харків. Оперний»

Можливо, поки що це виглядає для вас як гарна метафора. Почасти це й справді так, звичайно, але лише почасти. Згадайте, які люди та ідеї переважно зосереджуються в Харкові. Далеко за прикладами ходити не треба, достатньо дійти до Площі Свободи: найголовніший футуристичний експеримент буде у вас прямо перед очима, приблизно на тому самому місці, яке в більшості міст займають палац, ратуша або собор. Футуристичність Держпрому не втрачає актуальності; кращого символу Харкова й придумати не можна.

Особисто для автора дуже футуристичним місцем завжди був проспект Науки. Навіть трохи ретрофутуристичним — немов ти потрапив на початок ХХ століття, і всі плани та мрії про тріумф прогресу та прекрасні, світлі міста майбутнього втілюються навколо тебе прямо зараз.

На фото: каблучка «Харків. Держпром»

Людей Харків теж завжди притягував відповідних — діяльних, ініціативних і таких, що не озираються назад. Торговці, підприємці, дослідники, поети — ну і студенти, звичайно ж, їм за природою призначено бути новаторами. Ну і, звичайно ж, підприємцям неодмінно потрібно було щось організувати, дослідникам — відкрити, поетам — написати, причому обов'язково щось нове, унікальне і небачене. 

Саме час згадати всілякі харківські творчі об’єднання — від театру «Березиль» до «Літературного ярмарку»: в епоху авангардного мистецтва Харків був в авангарді авангарду! Те, що для всіх було новим і сміливим, для Харкова вже встигло стати нормальним, звичним і мало не загальнообов’язковим.

На фото: каблучка «Слово»

Навіть традиції в цьому парадоксальному місці спрямовані в майбутнє: не «як це було» або «як є», а «як це може бути». Харків завжди експериментує: що буде, якщо відкрити в місті університет? А авангардний театр? А побудувати цілий будинок виключно для літераторів? Головне — спочатку зробити, а оцінки, звички та традиції самі потім з’являться. Якщо багато старовинних міст слугують вікнами в минуле, то Харків — справжня лабораторія для створення та перевірки всіляких версій майбутнього.

А що ви про це думаєте? Можливо, щось подібне помічали й ви?

Женя Орінго