Дізнайтеся про імпровізовану підбірку прикрас в колекції «Морські історії» та приємну ціну на морські замовлення упродовж тижня (-7%) 

 

 

Хоча й ідеєю цього тижня ми зобов’язані десятиліттю величного восьминога, до нього та після нього в нас було чимало інших захоплюючих прикрас морської тематики. 

Багато з цих прикрас довелося заради морського тижня підіймати з дна морського і по завершенню вони туди знову повернуться, бо я послідовно зменшую нашу постійну (видиму) частину каталогу в розділі «На замовлення». 

Тож пропоную терміново придивитися до цих прекрасних скарбів, ба більше — весь тиждень знижка 7% на замовлення прикрас з колекції «Морські історії». 

 

  

 

А для настрою додам прекрасний вірш Лесі Українки, який відгукується мені кожним рядком. Прочитайте його вголос!

 

«Далі, далі від душного міста!»

 

Далі, далі від душного міста!

Серце прагне буять на просторі!

Бачу здалека, – хвиля іскриста

Грає вільно по синьому морі.

Тож сповнилось мені те бажання, –

Подались ми на море хутенько,

І по хвилях морських погуляння

Почали ми в неділю раненько.
 

А у тую неділеньку рано

Сине море чудово так грає,

Його сонечко пестить кохано,

Красним-ясним промінням вітає.

 

Що біліє отам на роздоллі?

Чи хмариночка легкая, біла

Геть по небі гуляє по волі?

Чи на човні то білі вітрила?

 

В морі хвиля за хвилею рине,

Море наче здіймається вгору,

А склепіння небеснеє синє

Край свій ясний купає у морю.

 

Світло там простяглося від сходу, –

Очі вабить стяга та іскриста;

Корабель наш розрізує воду –

І дорога блакитно-перлиста

 

Зостається широка за нами,

Геть далеко розкочує хвилі,

Що сердито трясуть гребенями,

Наче гривами огирі білі.

 

А здалека, отам на заході,

Срібнокудрії хвилі кивають, –

Нереїди при сонячнім сході

Промінь ранній таночком стрівають,

 

І танцюють химерно та легко, –

Ось близенько вже видно ту зграю,

Аж і знов одкотилась далеко,

Геть біліє в туманному краю…

 

Море, море! Без краю просторе,

Руху повне і разом спокою!

Забуваю і щастя, і горе –

Все наземне, – з’єднатись з тобою

 

Я жадаю на час, на годину,

Щоб не бачить нічого на світі,

Тільки бачить осяйну долину

І губитись в прозорій блакиті!..