Сьогодні у Літературній вітальні говоримо про Вільяма Шекспіра та його творчий доробок.

Вільям Шекспір - не просто класик світової літератури. Це культурний феномен, один з непроголошених символів Великобританії, її національний герой. Точаться дискусії щодо того, чи існувала насправді ця людина - та, як на мене, це не так важливо, як те, що вона лишила нам під цим ім'ям. Оскільки читати класику в оригіналі доступно не всім (та й носії англійської мови не завжди можуть уповні зрозуміти староанглійську), наше сприйняття іноземних творів завжди дуже залежить від майстерності перекладача. Саме про переклади Шекспіра українською мовою ми сьогодні з вами говоримо в Літературній вітальні на форумі, зокрема на прикладі монолога Гамлета. 

На книжковій поличці в "Орінго" є неймовірна книга, що дозволяє поринути в атмосферу шекспірівських часів, краще дізнатися про епоху, коли він жив та творив. Прекрасний спосіб надихнутися та створити собі кілька хвильок дозвілля. Погортаємо разом?

  Батько Вільяма, Джон Шекспір, був заможним містянином, майстром з виготовлення рукавичок. І навіть мав титул головного бейліфа, чи то, як сказали би зараз, мером Стратфорда-на-Ейвоні. Йому було довірено обов'язок, якому позаздрили б і сьогодні - куштувати, чи добрий зварено ель. 

  Дружина Вільяма Шекспіра на ім'я Енн Гетевей була старша від нього на 8 років. 27 з 34-х років шлюбу вони прожили окремо - Вільям у Лондоні, а Енн - у Стратфорді. Відомо, що у заповіті він відписував дружині "друге за якістю ліжко" у їхньому будинку. Але це не зневага, а навпаки, адже найкраще ліжко в домі за тих часів було гостьовим. Отже, Енн отримала у спадщину власне сімейне ложе.

   У перших театрах, яким був і шекспірівський "Глобус", найкращі місця були не просто біля сцени. Найбагатші та найпочесніші гості розташовувалися просто на сцені й могли не лише спостерігати за дією, а й перебивати акторів. Вельможність, що поробиш...

  Відьми, привиди та інші потойбічні створіння зустрічаються у Шекспіра не лише задля цікавого сюжету. У його часи більшість людей щиро вірила у потойбіччя та фантастичних створінь, чий світ межує зі світом людей. Ворожки та маги вивчали природу, намагаючись збагнути закони, за якими вона існує. При дворі кожного з королів обов'язково були свої ворожбити. Учений Джон Ді служив при дворі королеви Єлизавети й був її радником. Часто вона просила його створити для неї чийсь гороскоп, хоч церква й не схвалювала такого дозвілля. Саймон Форман, інший чоловік з двору короля, шахраював з тим, що продавав настоянки та цілющі зілля. Одне він робив на добро - часто відвідував театр й акуратно вів щоденник. Саме його щоденники стали важливим джерелом інформації про біографію Шекспіра.

  У часи, коли виявляти свої почуття прямо було виявом поганого тону, закохані вдавалися до спеціальних знаків чи таємних символів. Наприклад, щоб повідомити коханому про свої почуття, дівчині радили приготувати йому особливий салат із різної зелені. Редис означав вибачення, чебрець заохочував бути сміливішим, спаржа говорила про любов, що відродилася, а суниця промовляла "я вся твоя!".

  Вільям Шекспір жив у часи, коли Англія щосили шукала способи торгівлі через Атлантичний океан. Саме в пошуках потенційних ринків збуту англійські мореплавці об'їздили на своїх кораблях ледь не півсвіту. Книги про неймовірні подорожі були наздвичайно популярними, а усі небачені досі цікавинки докладно замальовувалися. Іноді - не з натури, а зі слів тих, хто її хоч одним оком бачив. Морські подорожі й корабельні трощі посідають важливе місце у сюжетах Шекспіра, а Себастьян у "Бурі" говорить: " Тепер і я повірю // В дива усякі, і в єдинорогів, // І в дерево у нетрях аравійських, // Що фенікси собі за трон обрали, // - Царює, кажуть, фенікс там і нині". На що Антоніо відповідає: "Клянусь, що правда розповіді ці. // Мандрівники ніколи не брехали, // Хоч вдома з них глузують всякі дурні".
 

Чи ходили ви колись "на Шекспіра"? А може, дивилися постановку в записі, слухали аудіоспектакль?

Анастасія Орінго