Жила собі прекрасна принцеса. Вона зустріла не менш прекрасного принца, побралася, провела кільканадцять щасливих років у палаці…

.. А потім, вочевидь, перетворилася на злу відьму. Бо інших рольових сценаріїв для дівчат, що виходять із віку молоденьких принцес, майже й не передбачено.

Ні, ну серйозно, спробуйте пригадати книгу чи фільм, де світ рятує мудра літня жінка (що, до речі, цілком логічно). Чесно кажучи, література взагалі не надто тримає у фокусі людей після досягнення ними певного віку. Але хлопцям принаймні можна втішатися тим, що до них, як до Фродо, рано чи пізно завітає Гендальф – і у поході до Ородруїну їх точно не гальмуватимуть ні покинутий дім, ні діти та онуки.

Та якщо вдуматися, такий підхід геть несправедливий. І тим приємніше натрапляти на рідкісні перлини у вавилонській бібліотеці – книжки про щасливих у будь-якому віці жінок, у яких нам однозначно є чому повчитися. Безперечно, люди й раніше помічали, що з певного моменту «всі герої твоїх улюблених історій молодші за тебе». Проте ідея, що діяльний період у житті не закінчується разом із молодістю, активно проростає саме в наш час – і відповідно до цих ідей створюються й книжки.

Отож, щоб розширити кругозір, читаємо…

 

 Елізабет Мун «Населення: одна»

Далеке майбутнє. Головній героїні, Офелії, 70 років – і вона не хоче покидати планету, на якій провела усе життя. Але її колонію перевозять на інший космічний об'єкт, а думки жінки ніхто не питає. Як до цього не питав її син, з чиєю родиною вона жила, а до того – чоловік, а ще до того – батько.

«З мене досить», – вирішує Офелія і в день відльоту ховається, залишаючись на планеті абсолютно сама.

Такий собі Робінзон Крузо, який геть не мріє, щоб його знайшли. Натомість жінка ходить планетою, малює, вирощує городину і дослухається до тиші та до себе самої — нарешті. От тільки… чи повна навкруги тиша, чи на планеті все-таки є ще хтось? Читайте і дізнаєтеся!

На фото: каблучка "Спокій Всесвіту"

 

  Яцек Денель «Ляля»

Бабусю, де ти жила, коли була молодою? У маленькому провінційному Лисові, який пахне яблуками-падалицями? У доходному солідному домі в Києві? А що ти робила з візитом у графа Красінського? А як, зрештою, домандрувала до Гданська?

Онук Лялі – дівчинки, яка прожила і пережила буремне ХХ століття – дуже щасливий, адже має кому поставити ці запитання і відчуває щире бажання дослухатися до відповідей. Відповіді будуть не простими й не короткими, отож влаштуйтеся зручніше – і вирушаємо в подорож. А якщо бабуся десь повториться, майте терпіння, адже:

«Повторювання прекрасних і мудрих речей саме собою є шляхетним і мудрим, і це така сама гарна риса, як годування голодних, захист тварин, поливання рослин та роздавання милостині».

Це чудова і некваплива історія з тих, що так рідко трапляються у нашому неспокійному житті – і частіше, ніж хотілося б, зникають разом із їхнім носієм…

На фото: сережки "Голоси незабутніх предків"

 

Фредрік Бакман «Брітт-Марі була тут»

Що робити, якщо тобі 63 роки, твоя родина розпалася, а ти сама – аж ніяк не героїня роману, а радше буркотлива й неприємна жіночка з нав’язливою любов’ю к чистоті? Ну, тобто та, кого всі обходять десятою дорогою, і навіть соцпрацівники намагаються швидше здихатися?

«…вона мила вікна з "Факсином" усе своє життя і ніколи не мала проблем із тим, щоб бачити світ. Це світ її не бачив».

Брітт-Марі може розповісти вам кілька рецептів: починаючи від того, як зібрати своє життя наново, і завершуючи тим, як подати вечерю… пацюкові. І хай ці рецепти (особливо в обробці Бакмана – майстра створювати антидепресанти у книжковій обгортці) не надто нові та оригінальні, вони все одно тішать і зігрівають серце.

Отож, вирушаймо: перш за все Брітт-Марі треба знайти роботу, і вона вже записала у свій Список Планів зустріч із працівницею служби зайнятості…

На фото: півіс "Монокль"

 

 Розамунда Пілчер «Збирачі мушель»

Пенелопа Кілінг телефонує з лікарні доньці: їй 64 роки, і в неї щойно був інфаркт. Втім… вона жива.

«Тепер її життя – не просто існування, яке приймаєш як належне, а премія, додаток, і кожен наступний день обіцяє радісну пригоду. Час не тягтиметься вічно. "Я не змарную жодної секунди", – пообіцяла Пенелопа собі. Вона ніколи ще не відчувала в собі стільки сили й оптимізму. Наче вона знову молода, тільки починає жити, і ось-ось має статися щось дивовижне».

А поки Пенелопа планує чудове майбутнє, її діти міркують над тим, хто доглядатиме матір і як саме розподілиться спадщина. Особливо – улюблена картина Пенелопи, яка, як з’ясувалося, коштує шалених грошей. Чи враховується у цих планах особиста думка самої Пенелопи – здогадайтеся самі.

Книжки Розамунди Пілчер зазвичай неквапливі та філософські, і «Збирачі мушель» – не виняток. Тож приготуйтеся дізнатися багато усього про Пенелопу: наступні 700 сторінок ви будете вчитися насолоджуватися життям разом. Навіть якщо все-таки доведеться перегорнути останню сторінку.

На фото: авторська каблучка "Щастикутники. Легка радість"

 

 Софія Лундберґ «Червоний записник»

Доріс пережила дві світові війни, працювала служницею у Швеції, моделлю в Парижі, а згодом емігрувала до Америки. Її життя було сповнене пригод, втрат і кохання – і про все це вона писала у свій червоний записник.

Та що лишається, коли в записнику вже немає місця для нових імен – лише спогади, спогади?.. Доріс щотижня спілкується зі своєю внучатою племінницею Дженні, розповідаючи про пройдений шлях. І хай ці спогади – найцінніше, що залишиться Дженні, у фокусі уваги все-таки сама Доріс, яка досі не втратила бажання ставити запитання і чути відповіді.

На фото: кольє "Бібліотека"

 

П’ять книжок, п’ять історій, п’ять дивовижних жінок. Та, звісно, їх значно більше.

Поділіться в коментарях, якщо у вас теж є улюблена книга на цю тематику!

Ольга Орінго