Чи хотіли б ви мислити швидше, ефективніше та якісніше? Чи хотіли б ви стати генієм без нудного навчання, кави та стимуляторів? Рішення просте (майже): вивчіть логічну мову! Спробуйте — і ви самі не впізнаєте свій мозок!
Якщо мова впливає на мислення, як стверджували Сепір, Ворф та їхні послідовники, то логічно припустити, що за допомогою мови мислення можна змінювати. Наприклад, створити струнку, правильну, логічну мову, яка й мислення зробить струнким і логічним. Можливо, він допоможе людям стати розумнішими, зробити більше дивовижних відкриттів, зробити світ трохи кращим… хто знає? Можливо, й ні, звичайно. Але спробувати варто.
Варто зазначити, що різноманітні штучні мови створювалися ще в Середньовіччі. Однак і енохіанська мова Джона Ді, і Lingua Ignota Хільдегарди Бінгенської, та інші подібні конструкції не призначалися для людей.
Вони були потрібні для спілкування з Богом, з ангелами або для опису різноманітних метафізичних ідей. А штучні мови для спілкування людей між собою з’явилися лише в Новий час. І одним із перших творців такої мови став англійський єпископ Джон Вілкінс.
Джон Вілкінс, 1670 р.
Як і личить інтелектуалу епохи бароко, Джон Вілкінс займався одразу всім: він був священиком, математиком, криптографом, захоплювався механікою і навіть написав справжню науково-фантастичну повість «Відкриття місячного світу» — про подорож на Місяць і знайомство з місячними людьми. У перервах між усіма цими заняттями він написав «Дослідження про справжню символіку та філософську мову» — трактат про будову мови та про те, як зробити спілкування між людьми, що розмовляють різними мовами, простішим і ефективнішим.
На думку Вілкінса, головною проблемою комунікації була необхідність вивчати іноземні мови. На це йшло багато часу й сил, а латина, яка ще недавно відігравала роль міжнародної мови, була надто складною. Єпископ запропонував радикальне рішення — створити нову універсальну мову для всіх! Причому таку, де не буде двозначностей, зайвих складнощів, винятків із правил і різних жахів на кшталт герундія. У своєму «Дослідженні…» він ділиться напрацюваннями й навіть пропонує невеликий глосарій. У мові єпископа Вілкінса для кожного поняття існує певне поєднання звуків: наприклад, є окремі поєднання для «риби», «моря» і «чогось великого», а з цих трьох звукосполучень можна скласти слово «кит».
З одного боку, це дуже зручно й логічно. З іншого — вже сучасники Вілкінса говорили, що якщо раптом наука зробить якесь велике відкриття, то весь лексикон мови доведеться переробляти. Наприклад, вчені довели, що кит — це не риба, а ссавець; отже, слово «кит» доведеться змінити! У статичному й незмінному світі мова Вілкінса напевно б набула популярності, але в нашому світі вона не мала успіху й незабаром була забута.
У XIX столітті з винаходом залізниць, пароплавів і телеграфу світ став тіснішим, а потреба в універсальній мові для безлічі народів — більшою. Це століття особливо багате на штучні мови — сольресоль, воляпюк, есперанто, ідо… Але всі ці мови були прикладними, у них була мета — допомогти комунікації, про поліпшення мислення та ідеальну логіку ніхто, зрозуміло, не думав…
Про це згадали лише в середині XX століття — приблизно через 300 років після Вілкінса. У 1955 році американський соціолог Джеймс Кук Браун зацікавився гіпотезою Сепіра-Ворфа. Чи справді мова визначає мислення? Чи може вивчення іншої мови змінити й спосіб мислення? І Браун вирішив, що цю ідею слід перевірити. А найкращий спосіб це зробити — створити власну мову. Причому для чистоти експерименту — максимально несхожу ані на англійську, ані на інші популярні європейські мови. А потім навчити її добровольців і подивитися, чи будуть вони мислити інакше.
Свою експериментальну мову Браун назвав «логлан» — скорочення від logical language. Логлан був гранично чітким і однозначним — без омонімів, без винятків із правил і, звісно, без страхітливої англійської орфографії — кожному звуку в логлані відповідала одна літера, і своє читання літери ніколи не змінювали. У логлані було всього три частини мови: присудки, іменники та так звані «короткі слова», що виконували функції сполучників, прийменників тощо. Жодних артиклів, прислівників та інших жахів! «Логічна мова» має бути максимально чіткою та економною у засобах — жодних надмірностей.
Джеймс Кук Браун
Логлан швидко набув популярності, його почали активно вивчати; важко сказати, наскільки змінилося мислення прихильників логлану, зате цілком точно відомо, що він надихнув їх на створення вдосконаленої версії «логічної мови» — ложбану. А ще… на тривалий судовий процес щодо авторських прав. Виявилося, що Браун дуже ревно ставиться до свого творіння: коли він дізнався про створення ще однієї «логічної мови», він подав на творців до суду й вимагав заборонити їм називати свою мову словом «логлан». Творці нової мови виграли суд, але, мабуть, щоб уникнути подальших проблем із незадоволеним Брауном, назвали свою мову «ложбан». Це слово теж означає «логічна мова»… на логлані. З усієї цієї історії видно, що мислення учасників, схоже, не надто змінилося…
Ложбан, у свою чергу, став джерелом натхнення для ще більш радикального експерименту. У 1982 році вчена Сюзетт Хейден Елгін створила мову лаадан. За допомогою цієї мови вона хотіла перевірити гіпотезу, що європейські мови краще підходять для вираження поглядів і думок чоловіків, а не жінок. Одна з яскравих особливостей лаадану — величезна кількість слів для вираження модальностей, тобто різних типів ставлення мовця до того, що він говорить. У лаадані за допомогою спеціальних часток можна вказати, наприклад, на те, що ви не говорите від свого імені, а переказуєте чиїсь слова; або що ви скептично ставитеся до того, що говорите; або ви розповідаєте вигадану історію; або навіть те, що предмет вашої розмови ви побачили уві сні! За задумом Елгін, це має допомогти жінкам висловлювати думки чіткіше й уникати улюбленого чоловіками прийому «ти сказала так-то, але насправді я знаю, що ти мала на увазі інше!».
Сюзетт Хейден Елгін
А як ви гадаєте, чи можна виправити мислення за допомогою мови? Чи почнуть люди мислити краще й швидше, якщо замість англійської перейдуть на ложбан? Яка ваша думка?
Женя Орінго
