Важко знайти місто, в якому не залишило б слідів бароко, точніше, його особливий, український різновид. Храми і палаци в цьому унікальному стилі розкидані по всій Україні. Давайте ж здійснимо невелику віртуальну подорож і подивимося на них ближче!

У нас сьогодні допис про нову прикрасу складається з двох частин. Спочатку — ліричний опис та літературне підґрунтя, а потім — деякі таємниці про саму каблучку.

Навряд чи можна сказати, що бароко винайшло алегорію: символізм і натяки люди любили завжди. А ось що точно не викликає заперечень, так те, що саме в епоху бароко алегорія досягла свого розквіту і стала популярною як ніколи.

У продовження теми - нарис від Анастасії про те, чому українське бароко Лівобережжя має так багато назв і особливостей. Врата - Царські, часи - гетьманські, церкви - українські.

На час панування в культурному просторі України стилю бароко припадають роки життя видатного гетьмана Івана Мазепи. Завдяки його активній меценатській діяльності та політиці, направленій на розбудову української держави, ми зараз маємо чимало культурних пам’ятників тієї доби. Серед них срібні царські врата в Борисоглібському соборі Чернігова – найдавніші і єдині автентичні.

Із Західної Європи стиль бароко впевнено рушив у всі сторони світу. Ще західніше, на Британські острови, і на північ, до Швеції та Норвегії, на південь, у Сицилію, і на схід - до Польщі, Литви і, звісно ж, України. Скрізь він змінювався і набував особливих рис...

Програма навчання пересічного філолога передбачає курс з української літератури епохи бароко і, звісно ж, одним Сковородою вона не обмежується...

Навіть людина, що цікавиться мистецтвом помалу, зможе згадати кілька світових шедеврів, що належать до того чи іншого стилю. Так би мовити, канонічні взірці, на які так часто посилаються історики та культурологи. І так, дійсно, у коло обраних частіше потрапляють митці та їх твори з Європи, бо вони у всіх на вустах. Проте, досліджувати українську гілку розвитку того чи іншого напрямку не менш цікаво.

Примхливий і драматичний стиль бароко в XVI-XVII століттях захопив буквально всі сфери життя. Архітектори зводили чудові барокові палаци, художники писали барокові картини, музиканти складали барокові сонати... А чи існували барокові прикраси? А як же!

Ось і минув тиждень, який я хотіла зробити тижнем тиші… Звісно, що таким він не став, бо я намагалася встигнути чого й нічого.  Про висновки та наслідки «марафону пізнання» поки що розповідати зарано, на велике есе про бароко не дозріла, та й попереду на вас чекають цікавезні статті, тому нехай тиждень Бароко почнеться перлинною звабою!