Коли вимушено знаходишся далеко від дому: сонячного південного міста, що стоїть над широким розливом двох степових річок, що бачило чисельні вітрильні регати, то підвіс "Де вітер у вітрилах" спогадом про рідне і дороге впадає у самісеньке серце. А який мінливий лабрадор тримає маленький вітрильник... Світло-сіруватий, наче хвиля опівдні, повернеш вбік і вже наливається рожевим західним сонцем, а трохи згодом сблиснувши бузковим та пурпуром, палає примарним фіалковим, нагадуючи глибокі сутінки, що повільно розливаються над водою. Дякую за чудовий підвіс!
!