
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Дозвольте розповісти вам казку...

Дозвольте розповісти вам казку, що сором'язливо постукала до мене, коли прилетіла молодша Захисниця та так терпляче очікувала на розвиток історії. Може вона відчувала, що буде потрібна саме взимку, коли сонечка все менше, а пітьми довкола стає все більше, а може відчувала, що навіть дорослим потрібно іноді маленьке диво...

Колись давно, коли ліс ще був не таким височенним та мудрим, а гори, що розкинулися за ним, не були вкриті візерунками троп, жили в тих краях сестри-Захисниці.

Старша, як зазвичай і водилося, була розсудлива та врівноважена. Мала вона попелясте волосся та сірі очі, була високого зросту, твердо ступала по землі та любила поговорити з глибокою річкою, що несла свої води з-за гір до лісу, та хмарами, що пропливали по небу.

Менша сестра, була її повною протилежністю - мала палке серце та нестримну жагу до пригод.
Її руде волосся обрамляло жваве обличчя, а ланіти були щедро поціловані сонечком. Була вона тендітна та дуже спритна, а найбільше любила вилазити на розлогий дуб і слухати щебетання птахів, наче і справді розуміла їх мову, а вночі милуватися зірками та балакати з місяцем.

Ніхто в лісі чи горах не міг сказати звідкіля вони прийшли та якого роду, але відомо було, що старша оселилася в горах і опікувалася тутешніми мешканцями, а молодша - у лісі.
Прозвали мешканці гір старшу сестру Світлогорою, а мешканці лісу нарекли молодшу Криланою.
Як правило зустрічалися сестри на березі стрімкої ріки, у відображенні якої, одна бачила себе висіченою з каменю дівчиною, що склонилася над водою, а друга - птахом у польоті.
Одного разу побачили дівчата у воді не своє відображення, не гору з брилами, не мохнатий ліс, а велику чорну хмару, що застила сонце. Підняли свої голови до неба і розгледіли, що хмара жива - то було полчище невідомих комах, котрі рухалися до лісу. Вони жадібно обліплювали дерева і через декілька хвилин замість розлогих крон полишалися засушливі стовбури, що простягали сухі руки-віти до неба, наче благаючи про порятунок.
"Об'ївши" окраєць лісу чорна навала відлетіла за гору.
Побігла стрімголов Крилана до свого дому та від побаченого залягла глибока рана в неї на серці. Її зелений гомінкий дім наче обпалили, випили з нього його зелену живу силу.
Смуток та образа переповнювали дівчину. Пригорнувшись до дідуся Дуба, що опустив свої віти до неї, вона намагалася знайти відповідь, як протистояти цьому злу.

Тим часом вітер приніс недобрі новини Святогорі. Вона оглянула гору своїм світлим поглядом, від якого ніщо і ніхто не міг вкритися, впевнилася, що з її мешканцями все гаразд, зібралася в путь.
Зустрілися сестри біля річки та й стали радитися, як їм бути. Поглянуть у воду і знову бачать своє дивне відображення.
Раптом чують голос, що наче тихий плескіт розливається перед їхніми ногами:
" Ви не прості дівчата. Є у вас від народження таємна сила: одна може створювати гори та брила, розмовляти з хмарами та річками, а друга перетворюватися на птаха та розуміти інших птахів. Тож прийшов час скористатися вашими здібностями та здолати нахабну комашину орду, доки вона не знищила ліс. Згадайте потаємні слова, що не раз чули у дитинстві..."

І в раз все затихло, річка знову тихо несла свої води далі, в обхід підводних каменів, ліс гомонів, а гора немовби спостерігала за дівчатами.
Почало смеркатися, розпалили вони на берегу багаття, сіли біля нього та й стали прислухатися до своїх спогадів, що вервечкою линули з закутків пам'яті.
Закрила очі Світлогора і щось тихо пробурмотіла собі. Тільки бачить Крилана немає її сестри, а сидить біля річки дівчина наче вирізьблена з каменю скульптура та поглядає на своє відображення.

Обняла тоді Крилана її та відчула, що наче жива ця дивна скульптура, глянула в річку, а там на неї сестра поглядає. Дивується перевтіленню та не може зрозуміти, як сестра свій звичний облік прийме. Аж раптом піднялася річка й омила хвилями дівчину і знову та обернулася Світлогорою.

Заспокоїлася Крилана, що з сестрою все гаразд та й собі вирішила спробувати. Залізла на брилу розправила руки й прошепотіла згадані слова, що перетворили її на сипуху, злетіла у височінь та й кружляє над лісом та горою.

Сестра на неї дивиться та дивується, аж раптом зникла птаха з поля зору. Покружляла в небі та від незвички втомилася, повернулася до сестри, вирішила води напитися. В той самий момент знов обернулася на дівчину й каже:
"Знаю я тепер, де зло причаїлося. За горою розкинулися болото, на якому живуть ці поганці."

Світлогора поміркувала та й каже:
"Зробимо зранку так: обернися на птаху та збирай всіх своїх крилатих родичів, а я підіймуся на верхівку гори та буду чекати вашу зграю, тільки не баріться. Як побачити, що чорна хмара уверх підіймається, нападайте та нищить її, намагайтесь загнати до річки.
Хмароньки, прошу і вашої допомоги, щоб додали дощу рясного.

А ти, річенька, підійми свої хвилі, щоб допомогти змити рештки орди - от тоді цій навалі й кінець."
Розійшлися сестри та домовилися зустрітися зранку.
Тільки сонечко показалося з-за гори, обернулася на сипуху молодша сестра й полетіла збирати пташине військо.
Старша сестра пішла своїм шляхом, через печеру в горі потрапила до невідомих нікому сходів, що швидко привели її на саме верхів'я. Побачила болото та й стала обирати, які брили прийдеться вниз зрушити, щоб назавжди засипати це темне місце. Прошепотіла своє закляття й почався каменепад.

Страшний гул долинув до лісу. Лісові птахи, що пристали до війська, почали стривожено галайкотіти. Тоді сипуха злетіла на верхівку старого дубу та звернулася до них з проханням допомогти врятувати ліс, бо інакше полишаться вони без домівки.

Хоч і було декому лячно та боязко, однак всі злетіли уверх, утворивши щільний купол, що попрямував у бік гори. Бачать підіймається вража чорнота.
Щільніше притиснулися птахи один до одного, надійно тримають свій стрій, накривають вражу хмару зверху та нищити починають, притискаючи з неба до долу.

А комашні тої, що й небесної блакиті майже не видно.
Гукнула тоді старша сестра на допомогу дощ. Набігли важкі хмари та рясно заплакали разом.
Ті з комах, що вижили, нижче до землі спускаються,

а там вже річка свої високі хвилі до них підіймає.
І здається не було кінця і краю, та врешті-решт від чорної навали не полишилося і сліду.
Вийшло сонечко, обійняло своїми довгими променями гору, освітило кожне деревце в лісі, вдихнувши життя в тих, що постраждали, зігріло відважних птахів та звірів, посміхнулося річці.

Світлогора на місці болота вивершила нові гори, а Крилана передала їй в подарунок від лісу молоді деревця, котрі оселили на них. С тих пір за лісом розкинулися гряда кичер, усіяних молодим проліском, що радо гомонить зі своїми лісовими родичами.

Звірі та птахи теж оселилися на зелених гірських схилах, бо знають, що вони під надійним захистом.

Тетяно Вікторівно, дякуємо за чарівну казку - наразі поблукати красивими світами хочеться з особливою силою

Оля, дякую, що надихаєте

Сиджу, за чашкою чаю, і неспішно читаю твою казку. Побачила її трохи раніше, але залишила собі як особливе вечірнє задоволення)
Ти велика майстриня зібрати воєдино магію приголомшливих прикрас і озвучити їхню чарівну історію, як її бачиш і чуєш. Виходить захоплююче!

Я з великим задоволенням прочитала кожен рядок і відкрила, до речі, для себе багато нових слів, яких і не знала) (твоя українська звичайно вражає!)
Дякую тобі за твою прекрасну творчість!

Захисниці - просто диво! Не менш прекрасні всі інші прикраси - "дійові особи". І книжка неймовірна. Чудово, що вона допомогла тобі скласти чудову казку

Оленочко, ґречно дякую, що читаєш та залишаєш теплі відгуки

Намагаюся удосконалювати мовні навички, з великим задоволенням вивчаю діалектичні слова, притамані різним регіонам, а також радію широкому різномаїттю класної української літератури, яка захоплює.
Ілюстрації були використані з 3 дитячих книжок і мене бере гордість за талановитих сучасних авторів, котрі захоплюють дитячі серця та дивовижних художників-ілюстраторів, що створюють казкові світи

Полишаю фото книжок, можливо комусь буде корисним.

2 останні художник Железняк О. Л.

Добре, коли в домі багато чудових дитячих книжок, з гарними історіями та чудовими ілюстраціями

Оленочко, саме так

Яка добра казка, дякую

вмієте ви розповідати історії

Захисниці дійсно мов сестри, схожі і різні водночас:)

Щиро дякую, що долучилися до читання

Яка насолода! І казка, і прикраси, які наче для цієї історії і створені! Дякую!

Вельми дякую, мені дуже приємно

Каблучка	Сережки	Підвіс
Шнурок	Ланцюжок	Браслет
Брошка	Кольє	Діадема
Брелок	Запонки	Сувенір

Поставити питання

Прикрашаємо

(093)254-35-70

Дивуємо

(067)254-58-80

Тішимо

(0800)-759-550

Дозвольте розповісти вам казку...

Татьяна Викторовна

Оля-Оринго

Татьяна Викторовна

LeTim

Татьяна Викторовна

LeTim

Татьяна Викторовна

Kell

Татьяна Викторовна

Lina2018

Татьяна Викторовна

Прикраси

Орінго клуб

Контакти

Орінго, 2010-2024

Всі права захищені

Оферта