Моя сказка - совсем не сказка. Это молитва. Пусть она, даже, не войдёт в конкурс, но увидев шнурок и браслет с украинской символикой, не могла не написать. (Тем более, в свете сегодняшних событий).
                    
Зроби так, Боже, щоб країна не знала плачу і жалю,
Щоб кожна в ній жива людина не мала б бути на краю.
Клоню коліна, та благаю: даруй нам, Боже, благодать,
Я кращої землі не знаю - нехай їй тільки краще знать!
Почуй, мя, Боже, я для себе не попрошу нічого нині,
Але, нехай, як рай на небі пребуде тут, в моїй країні!
Нехай розверзнеться пітьма, і світ небесний, хай не гасне,
Той світ, якого ще нема, але, що буде - то вже ясно!
Закінчаться важкі часи, країна знов буде багата,
Тому, що Боже нас простив, тому, що вона того варта.
Щоб люди всі були здорові, почуй, Господь, мої мольби!
Я дуже вірю в силу слова, зроби так, Боже, мій, зроби...

Я очень сильно прошу прощения, если испортила кому-то сказочное настроение....