Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Де напитися щастя?

І потечуть слова, ніби вода... Як багато усього намішано навколо постаті Григорія Сковороди і як складно знайти ті слова, що можуть пояснити народження нової каблучки «Нерівна рівність»

Цікавість до постаті Сковороди колись в мене була неглибокою. Так, трохи знайома з його біографію, знала вірші та прочитала «Байки Харківські» українською, бо випадково придбала цю гарну книгу видавництва «Terra Incognita» (і вона стала першою з десятків книжок постійно зростаючої сковородинівської колекції), але це були загальні знання, які не торкалися душі. Ну жив-був такий філософ з цікавою біографією, ну дещо залишив по собі, ну деякі люди ним захоплювалися і писали книжки, і будь-яка культурна людина повинна знати про нього, але яке відношення Сковорода міг мати до моїх поглядів та до сучасного світу? 

Та якщо ходиш по світу з широко розплющеними очима, життя вирішує на свій власний розсуд, якою стежкою тебе повести та в які хащі жбурнути. Обабіч мого заплутаного шляху усе частіше з’являлися натяки та вказівники на швидку зустріч з думками Григорія Савича. 

Харків’янам з ним зустрітися не складно, легше ніж будь-кому, варто лише зрозуміти, що поруч є місця, де Григорій Сковорода точно щодня проходив, що й досі є деякі дерева, які пам’ятають його, і що Слобожанщина була його улюбленим місцем на Землі. 

Трохи вже писала про важливу роль Григорія Савича у розвитку Харкова та української культури у прем’єрному дописі до «Молитви за Харків». От пригадайте, друзі, коли і як ви уперше помітили Сковороду в своєму житті? Чи може він поки що до вас не завітав? Не нав’язую це знайомство, бо як не ваш він — розчаруєтеся, а як ваш… Ой, ну тоді не заздрю, бо захоплює це тонке мереживо так, що відірватися неможливо, а порадитися про сприйняття особливо й ні з ким — у кожного свій малюнок мережива і свій Григорій Савич. В мене він чомусь наполегливий та чіпляючий за душу.

Минулого року одночасно з підвісом «Молитва за Харків» за найвідомішим малюнком Григорія Савича була намальована каблучка. Символ з малюнка усі постійно бачать і звикли до повного стирання сприйняття, мене ж він бентежив своєю загадковістю та вимагав негайно щось зробити. 

 

23b73eabd376d6becf267721ef6d9b2c.md.jpg


Так, мене випробував на міцність самий відомий божественний фонтан, над яким написано «Нерівна всім рівність», і зображення якого хтось із Нацбанку (або вище) здогадався упхнути разом з портретом Сковороди на банкноту в п’ятсот гривень. Про цю купюру навіть говорили з конспірологічним придиханням, бо від початку у 2006 році та до 2015 року там був ще один цікавий елемент дизайну —  піфагорів трикутник з оком, який стурбовані громадяни трактували, як масонський знак. Ой, дуже мені хочеться побалакати про створення гривні та про різні випадкові й невипадкові курйози, але тоді ми знову підемо геть від Сковороди, бо мені здається, що на грошах йому робити нічого… Хоч з масонським трикутником, хоч без — світ таким чином знову спробував його спіймати, вколотив в дорогий папір з усіма ступенями захисту та примусив дивитися надрукованими очима, що роблять його духовні нащадки з тими грошима. Отже, про гроші та мистецтво їх вигадувати буде трохи згодом. 

З обнадійливого можу тільки повідомити, що насправді ніхто не знає, як саме виглядав Григорій Сковорода — немає його жодного підтвердженого прижиттєвого портрету.  Нібито незадовго до смерті філософа місцевий художник Лук’янов створив з нього портрет, та наразі невідомо, де перебуває цей портрет і чи вдалося художнику хоча б трохи відтворити риси філософа. Чому я це вважаю обнадійливим? А якщо намальовано вигаданого персонажа, то й не муляють душу вічного мандрівника наші заплутані товарно-грошові відносини. 

Але є фонтан… І фонтан точно створено Григорієм Савичем для того, щоб якомога краще донести до свого читача своє бачення світу. Спробую розповісти, що побачила я. 

 

9669727551331309071bd90d9bdaaedd.md.jpg

 

Повна оригінальна цитата навколо фонтану з рукопису «РАЗГОВОР, НАЗЫВАЕМЫЙ АЛФАВИТ, ИЛИ БУКВАРЬ МИРА» звучить так:  «…Бог богатому подобен фонтану, наполняющему различные сосуды по их вмЂстности. Над фонтаном надпись сія: «Неравное всЂм равенство». Льются из разных трубок разные токи в разные сосуды, вкруг фонтана стоящіе. Меншій сосуд менЂе имЂет, но в том равен есть большему, что равно есть полный…»

Уявляю широку долину, оточену високими горами, а посередині — потужне джерело з чистою живою водою. З усіх боків до джерела, яке здіймається у небо фонтаном, зі своїм посудом йдуть люди, йдуть тисячі років, йдуть вдень і вночі, але води не стає менше, головне — вірно обрати своє місце для набирання. Літровій баночці вистачить тоненького струмочка, кришталевій вазі підходить струмочок побагатше, а для діжки на колесах треба шукати тиск гідранта. 

Живої води, що людина там набирає, може вистачити на довгий час, а може й лише на мить. Це необхідна енергія на корисні справи, на отримання знання, на звичайний життєвий шлях та на надзвичайні здобутки. Міри тут немає, плати — теж, кожен наповнює свою чашу по вінця, і стільки разів, скільки душа бажає. Що це за вода така і чому люди заради неї повзуть через гори? З одного й того ж самого джерела у сосуди ллється віра й божа благодать, знання й допитливість, натхнення й завзятість, краса й майстерність… І чим обернеться та вода залежить лише від сосуду, який принесли для наповнення, від людини.

Чому ж рівність тоді нерівна, якщо кожен може наповнюватися повністю? На жаль, ми звикли міряти не за повноцінністю та наповненістю, а за розмірами. За стандартами суспільства завжди краще мати більше, і чим більше — тим краще, тому велика діжка з благодаттю (можливостями, статками тощо) ніколи не зрівняється з глечиком. 

В ідеальному ж світі Григорія Сковороди картина інша: кожна людина має нести ту повну чашу життєвих сил, яку вона може охопити. В його світі звичайні люди, які просто живуть повним та чесним життям в гармонії з собою і світом повністю рівні надзвичайно потужним особистостям, які народжуються одна на мільйон. 

За думкою філософа людина може бути щасливою тоді, коли обере роботу, що відповідає її покликанню – споріднену працю. Щоб знайти працю собі до душі, потрібно пізнати себе й природу, бо тільки тоді стане ясно, що обирати, аби бути щасливим. І щастя, звісно, полягає не в постійній гонитві за чинами, багатством і розкішшю, а у пізнанні та постійному вдосконаленні природних здібностей. 

«Бог зробив потрібне неважким, а важке — непотрібним. Немає нічого солодшого для людини й нічого потрібнішого, як щастя. Щастя ж у серці, серце в любові, любов — у Законі Вічного. Якби щастя залежало від місця, часу й від плоті, то ми б його ніколи не знайшли. Щастя, як повітря і сонце, даються людині даром. Щастя близько — воно в серці і в душі твоїй» (Вступні двері до християнської добронравності, 1768-1780 р.)

 

e93c31daf005e49341d40d946bded7e1.md.jpg

5fc1d1611603805413dc36c429f27e43.md.jpg

62455f0f16b8e07334b9622506087501.md.jpg

5bf43d26b6b4e45041e89e107d7627fa.md.jpg

 

Світ Григорія Сковороди був створений з біблейських образів, він дуже любив і поважав цю книгу. Виокремити з його філософії слово Боже, щоб зробити її більш широковживаною (до рівня глобального цитування Конфуція) — неможливо й недоцільно, тому що головні несучі конструкції збудовані на цьому вічному й надійному фундаменті. Та одночасно з цим усі думки Григорія Савича легко вкладаються у сучасну світську картину демократичного суспільства, хоча їм вже сотні років. 

Тепер, після читань і роздумів, мені чутно відгукуються його слова та справи:

- йти по життю чесно, за вірою і голосом совісті;

- не тягнути собі більше, аніж потрібно; 

- працювати розумом, тілом й душею весь час, не зупинятися;

- бути дослідником і бачити красу навколо.

Усе це споріднений шлях. І він зовсім неважкий, коли зрозумієш — у тому джерелі фонтаном ллється справжнісіньке щастя, а тримають його чаші наших зобов’язань. 

Так, рівність не може бути рівною за всіма параметрами, вона дійсно нерівна за можливостями та ємністю людини, за талантами й силами, але щастя можливого пізнання та прийняття врівноважує усіх людей, які можуть наочно побачити прекрасний фонтан життя. 

Каблучка «Нерівна рівність» — маленьке срібне послання людині, яка вже побачила свою природу чи поки ще шукає. Не має значення вік, релігія, стать та статки — цей амулет тішитиме тих, хто знає смак і безумовність щастя. 

 

З любов’ю, Олена Маслова любовь

 

c62a1a45c8f682e6e670ecc29912a703.md.jpg

 

P.S. Текст прем’єри переписувався місяць, об’єм варіювався від довжелезної історії до коротенької замітки. Наразі зупинила цей нескінченний процес покращень, бо дуже хочу показати каблучку, а за кулісами залишаю на потім: 

- довгі роздуми про те, як бажання набрати більше благодаті з фонтану руйнує наш світ, а також звідки те бажання береться і що з цим можна вдіяти;

- історію створення дизайну та моделі каблучки (чому вона саме така); 

- нарис про символізм українського бароко; 

- есе про те, як Сковорода трансформував отримані знання;

- плани, що хочу розповісти ще в сріблі про Григорія Савича… і багато іншого, чим живу. 

Показувати буду потроху, при слушній нагоді, щоб не перевантажувати ефір та давати подіям відбуватися природньо. 


А що ви побачили у цій каблучці, друзі? 
 

Пифагор
Чт, 24/08/2023 - 10:15

Я в захваті!!! Неймовірна каблучка! Мені така дуже потрібна.
Лелеока
Чт, 24/08/2023 - 10:50

О, побачила на фотохості фото каблучки - одразу впізнала! Дяка за таке прекрасне нагадування, відгукуються мені тези Григорія Савича! А ще у Vivat є неймовірної краси видання "Байки" для дітей. Там такі чудові ілюстрації!
natalyaavto
Чт, 24/08/2023 - 15:37

Чи день такий сьогодні - читала крізь сльози. Я повинна читати Сковороду , бо життя моє буде бідним без цього. Дякую Вам , Орінго, за вашу душу
nadiya-ye
Чт, 24/08/2023 - 16:49

«Сад божественних пісень» - перша думка, коли побачила фото. Нещодавно в мене з"явилась чотиритомна повна академічна збірка творів Григорія Сковороди. Таку каблучку не сподівалась побачити, вона така рідна, така своя. Олена Анатоліївна, у мене виникло питання: на якому пальці носити? Розумію, що треба дослухатися до себе, але цікаво послухати пораду.
Оринго
Чт, 24/08/2023 - 16:54

Надіє Олексіївно, мені сподобалися по відчуттям безіменний та великий пальці на лівій руці, але взагалі каблучка дуже зручна і компанійська на будь-який палець, окрім ніг)))
Оринго
Чт, 24/08/2023 - 16:57

Наталіє Станіславівно, дякую Вам, що читаєте та відгукуєтеся на прочитане. Навіть коли повністю впевнена в тому, що зробила добру річ, хочеться почути, як відчувається вона дружніми серцями. heart 
Оринго
Чт, 24/08/2023 - 17:03

Дякую, Ольго Олександрівно! Книжка дійсно чудова і в мене є в колекції.

А ще з дитячого обожнюю "Сковорода від А до Я" (Старий Лев). Це хоча й не його творчість, а розповідь нашого земляка Леоніда Ушкалова про нього — дуже делікатна і розумна книжка, без снобізму, який інколи відчувається у дослідженнях для дорослих.

Григорій Савич напевне б подякував за таке переосмислення. ))

44155c4692649cc0fc3af0ee21f507dc.md.jpg

f6af2f9a45964f3b50d2a76a1d572e4f.md.jpg
Оринго
Чт, 24/08/2023 - 17:05

Дякую, Вікторіє Ігоровно! Помітила, що перший відгук нерідко окреслюю майбутню долю прикраси. Ваші слова — чудове напуття! ))
Natasha Dziuba
Чт, 24/08/2023 - 23:42

Чарівна річ з філософським глибоким змістом!
LeTim
Пт, 25/08/2023 - 00:48

Сердечно дякую за амулет з такими глибокими думками про щастя і сенс життя загалом...!