…говорити найважче, бо які б слова не складалися для опису важливого і особливого, вони завжди видаються недостатньо гарними та правильними. Я вже місяць тягну з прем’єрою амулета на 2023 рік, бо ніяк не вдається пояснити, що це таке зробилося, а головне — навіщо. А як же без зрозумілого пояснення відпускати в світ творіння, про яке вже написала більше ста сторінок?

Та чи можна вивалювати комусь на голову величезне дослідження про те, як в одному місці волею долі зійшлися неймовірні події, люди, думки та будівлі? 

Кожна людина любить своє рідне місто чи селище, і це природньо. Та бувають на планеті такі особливі місця, силу яких відчувають і ті, хто про них нічого не знає. Варто лише людині з широким спектром прийняття потрапити до такого місця, і мурахи дивних відчуттів побіжать від долонь у рукави. Захочеться зупинитися, помовчати та ввібрати в себе якомога більше цієї особливої сили. 

Мені пощастило знайти таке місце у рідному Харкові, і саме про нього хочу вам сьогодні почати розповідати.

Площа Свободи в оточенні кремезних висоток перетворюється на магічне коло, в середині якого пульсує джерело вільної енергії. Як вдалося не спаплюжити таке місце за усі роки? Мабуть, це велике везіння Харкова, що у радянські часи модною була гігантоманія і око сили отримало стільки простору. Совковий ретранслятор у вигляді велетенської ленінської статуї опинився не у центрі, а трохи далі на площі. Також великим дивом я вважаю, що неймовірні харків’яни відбили територію і не дали у 2017 році увіткнути в око місту пафосне одоробло з янголом зверху, понад вісімдесят метрів заввишки. Амбіції міста задовольнив відкритий у 2019 році на перетині ліній скверу «сухий» басейн. Це може не ідеально, проте й не шкодить — таке собі штучне зволоження ока… Знову пощастило. 

Оточення нашому центру сили дісталося особливе. Звісно, найвідоміший там залізобетонний Держпром, якій перший спроектували і завдали тон усій площі, створивши приємну округлість, але й його сусіди-поплічники не пасуть задніх. Колишні Проектбуд (зліва) і Будинок кооперації (справа) тепер належать найпершому і понині головному навчальному закладу Слобожанщини — Харківському національному університету. До початку війни тисячі студентів з багатьох країн додавали площі Свободи юної енергії, потужно заряджаючи Харкову акумулятори.    

Університет своєю понад двохсотрічною історією мимоволі змінював місто під себе, притягуючи особливих викладачів та студентів, створюючи підґрунтя для загального розвитку культури і освіти у Харкові та малюючи особливі перспективи на майбутнє. А почалося це ще тоді, коли у Харківському колегіумі почав викладати поетику Григорій Савич Сковорода. Загальновідомо, що на створення університету більше всього грошей дали його знайомі та учні, коли Василь Назарович Каразін у 1802 році розпочав збір. Мабуть, розумний Харків — це найвеличніший пам’ятник людині, яка пройшла справжнє земне життя, розмовляючи з Богом і з усіма нами. 

Що відчував у Харкові Григорій Савич, який багато подорожував і багато що цікавого у світі бачив, ми можемо лише здогадуватися, але Харків він точно любив і відокремлював від інших міст. І головне — бачив його майбутнє.

Нагадаю про латиномовну «пісеньку», яка насправді є молитвою до Бога за Харків, який він вважав містом старозавітного пророка Захарія:

Zacharias oculos septem tibi praedicat esse.

Septimus est oculus, Zachariana polis.

His oculis septem, Tu solus, Christe, pupilla.

Caeci sunt oculi, quando pupilla latet.

O reclude tuos in eam, miseratus, ocellos!

Sic sol verus erit, Zachariana polis.

У перекладі видатного письменника і літературознавця Леоніда Ушкалова це прозвучить так: 

Каже Захарія, є в тебе сімка очей.

Сьоме ж бо око – то місто Захарії.

Всім цим очам Ти єдиний, Христе, зіниця.

Очі незрячі, закрита зіниця коли.

О, розплющ свої очі, зглянься на нього!

Місто Захарії так стане, мов сонце ясне.

Мабуть, зараз я зупинюся, щоб не ставати на хибний шлях нудного розповідача і не намагатися вам одночасно відкрити усе, що містично пов’язує наші Свободу, Сковороду, Харків, будинки і людей. Та як будуть на те сприятливі умови і ваша цікавість, продовжу з задоволенням. 

Ось так виглядає тільки одна з карток історій створення амулета «Молитва за Харків»:

Амулет на 2023 рік вийшов дійсно дивний, та ніяк не слабший «Магічного квадрату». Зі мною він розмовляє, тож може й ще когось покличе, і створиться нова містична лінія…

Війна підсилила усі почуття і навчила прислухатися не лише до страшних звуків, що несуть в наше місто горе. Тепер ми легко вирізняємо з шуму щирість побажань, чесну підтримку і справжню віру. Незламність Харкова, його залізобетонна сутність більше не ховається за блискучими декораціями парків та яскравістю різномовних ринків. 

Війна відкрила очі на головне: історія щомиті перетворюється у майбутнє, прямо ось тут, поки ви це читаєте. Століття світлої мудрості та проникливі молитви працюють поруч з нами на оновлення Харкова, на розквіт України, на вільне від жахів війни і повне розумного достатку життя наступних поколінь. 

Переможемо, друзі. З нашим завзяттям та такою підтримкою ми переможемо обов’язково. А як будете у Харкові, будь ласка, підіть на місце сили та Свободи, лишіться на самоті і тихенько скажіть там особливі слова, щоб нас чули і допомагали:

Sic sol verus erit, Zachariana polis — стань мов сонце ясне, любий Харків!

О.М.