Корона Русі — символ того, що середньовічна Україна, як держава, зовсім не закінчується Золотою Ордою та спаленням Києва у 1240 році. Як в цілому Середньовіччя — не суцільний жах і морок, так і весь період від приходу Золотої Орди до ранньомодерної козацької держави — не суцільні “темні віки”...

Детальніше зануримося у вивчення середньовічної України та розшук її скарбів з пані Наталією. Нагадаємо: з цією новою для Орінго авторкою ми вже знайомилися завдяки статті про кримських поетів. За фахом пані Наталія – бібліотекар-бібліограф та книгознавець, у вільний час пише вірші, малу прозу та дитячі казки. А ще має товстезного кота Мар’яна, якому і присвячена частина казочок!

Не варто думати, що королівські династії, лицарі, корони та щити з суворими геральдичними левами — це тільки "високе", тобто західноєвропейське Середньовіччя. 

Бо в історії України була ще одна правляча династія – Романовичі. Король Данило походив з гілки старших Мономаховичів. Як старший син Великого князя Київського  Романа Мстиславовича та багрянородної візантійської принцеси Анни, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела, він очевидно, є нащадком князів Київської Русі. 

Разом з братом Васильком король Данило продовжив справу свого батька. Він не тільки збудовував та зміцнив Галицьке та Волинське князівства. Після першого успішного опору Золотій Орді Данило Романович прагнув заручитися підтримкою інших європейських монархій. Для цього, після довгих дипломатичних перемовин з Ватиканом він прийняв пропозицію Папи Інокентія IV. В 1253 році папський легат Опізо у місті Дорогочині помазав та коронував Данила. 

Цікаво, що король Данило прийняв корону “від всіх своїх єпископів”, тобто одночасно католицьких та православних. Сама ця коронація була по суті відкритим викликом Золотій Орді, бо після цього перший король Русі та всі його нащадки вже не могли бути васалами хана. Одночасно, для того щоби максимально посилити міжнародний авторитет Русі, король Данило ще у 1246 році заснував у місті Галич православну митрополію. Її першим митрополитом став близький сподвижник Данила Романовича. печатник Кирило.

Пам’ятник королю Данилу у Львові

І хоча династія Романовичів проіснувала всього 87 років, герб Королівства Русь — золотий лев на блакитному щиті, він же Галицький або Руський лев і досі відомий далеко за межами України. У 1353 році титул Rex Polonie et Russie вже мав король Польщі Казимір ІІІ. Ні, Королівство Русь не завоювали. На жаль, династію Романовичів згубила головна біда для будь-якої монархії — відсутність спадкоємців. Останній король Русі Юрий ІІ Болеслав, якого за легендою, отруїли власні бояри, не мав законних дітей.

На землі Галицько-Волинського князівства прийшли Польща та Велике князівство Литовське. Цікаво, що ключовою стратегією саме литовських князів було «нового не вводимо, старого не міняємо». Вони активно переймали культуру Русі: “Руську правду”, запроваджену Ярославом Мудрим, православ'я, мову.  Ба більше — в майбутньому охоче заключали шлюбні союзи з руською знаттю. В свою чергу, “Статут Великого князівства Литовського”, він же Литовський статут, був основним збірником права в Україні з XVI століття до 40-х років XIX століття. Так що, не Магдебурзьким правом єдиним, як кажуть.

Герб Королівства Русь зі “Стематографії" Христофора Жефаровича (1741)

Але, де ж корона Русі? Та сама, зображення якої можна знайти на митних пломбах Королівства Русь та печатці Юрія І Львовича, онука короля Данила. Ось тут, на жаль, починається історія зникнення одного з сакральних символів України. 

Зображення з печатки короля Русі Юрія І – «короля Русі, князя Володимирії» (Regis Rusie, Princeps Ladimerie)

Існує розповсюджена легенда про те, що нібито корона Русі була пізніше перероблена на мітру Перемішльского єпископа, яка була вивезена до Москви у 1915 році. Пізніше вона була повернута до Перемишля, остаточно зникла під час Другої світової війни. Але сучасні дослідження ставлять під сумнів твердження, що саме це — справжня корона Русі. Достатньо хоча би ознайомитися з описом цієї регалії, який наприкінці ХІХ століття склав Перемишльський єпископ Іван Ступницький: 

“Виготовлений з міді головний убір, інкрустований 972 маленькими рубінами і 300 маленькими перлинами в переділах. Дорогоцінні камені погано відшліфовані. Рубіновий хрест на митрі походить з XVII століття. Основну цінність митри складають дві великі перлини".

Єпископ Йосафат Коциловський з Перемишльською мітрою 

Навряд би Папа Інокентій IV послав би королю Русі  корону, вилиту з міді. Наукова реконструкція корони Русі була презентована у 2021 році, в Києві. 

«Перед тим як ми брались до розробки моделі, переглянули багато інших корон того часу, бо межа між достовірністю і фантазією дуже тонка, і потрібно, перш за все, добре розбиратись в мистецтві ХІІ-ХІІІ століття. Ми взяли за основу корону Генріха Третього та «Малюнок короля, що тримає скіпетр», оскільки їхні способи прикрашання подібні до корони Галицького», — зазначив засновник «Студії архітектури та історії реконструкцій» Валерій Міщенко.

Звісно, це тільки гіпотеза. Наприклад, зараз складно відгадати, які саме дорогоцінні камені прикрашали корону Русі. Але, хто знає? Може, диво станеться, і ще один з сакральних символів нашої держави повернеться до України.

___

Для роботи над статтею були використані джерела:

1. Sieradzki J. Regnum Russiae, "Kwartalnik Historyczny", 1958, № 2

2. Грушевський М. Історія України-Руси, т. 3. К., 1993 (репродукція вид. 1905)

3. Книш Я. Таємниці княжої доби. Львів, 2006

4. Ісаєвич Я.Д. ГАЛИЦЬКЕ КОРОЛІВСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України

5. Mariusz Bartnicki. Sprawa insygniów koronacyjnych króla Daniela Romanowicza [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]

6.  Богдан-Мар'ян Білий. Легендарна митра перемиських владик (так звана «Данилова корона») Архів оригіналу за 1 грудня 2017.

Наталія Крюковська для Орінго