3 січня — день народження людини, без якої наш світ точно не був би таким, яким ми його знаємо. Без цієї людини ми б не дивилися «Гру престолів», не читали про пригоди Геральта з Рівії, не досліджували б заплутаний світ Колеса Часу... Одним словом - сьогодні день народження Дж. Р. Р. Толкіна, творця фентезі.

Ніхто не ставить під сумнів той факт, що без Толкіна жанр фентезі, яким ми його знаємо, був би неможливий. Строго кажучи, створив його не Толкін - дивні, фантастичні, неможливі історії творили і публікували задовго до нього. Але саме Професор перетворив «низький», «ескапістський» жанр на глибокий, серйозний і гідний поваги. Сьогодні, в день його народження, згадаємо про його наймасштабніший, найскладніший і, будемо чесними, найнезручніший для читання твір - про «Сільмаріліон».

Серед шанувальників Толкіна давно ходять жарти про нечитабельність «Сільмаріліону», його заплутаність і руйнівний вплив на непідготовлений мозок. За що ж творіння Професора заслужило таку репутацію? Приблизно за все: «Сільмаріліон» відрізняється від, наприклад, «Володаря кілець» більш складною і архаїчною мовою, повільним розвитком подій, пафосом, місцями - кричущою нелогічністю і приблизно всюди - жахливим неймдроппінгом. Поки розберешся, хто де живе, хто ким править, і хто тут кому син, брат і васал, мозок закипить!..

 Чому ж «Сільмаріліон» саме такий? Ні, не тому, що Толкін спеціально хотів написати дивну і нечитабельну книгу. Справа в тому, що, по-перше, Толкін «Сільмаріліон» і не писав - відома нам книга є літературною обробкою його чернеток, яку зробив його син, Крістофер Толкін. Відомо, що він дуже трепетно ставився до спадщини батька: відновлення історії Арди з чернеток зайняло у нього багато років, він ретельно з'єднував фрагменти, дбаючи про хронологічну і логічну зв'язність, а власні правки допускав лише там, де вони були критично необхідні (наприклад, в історії Доріата, про яку Толкін-старший залишив лише розрізнені записи). До речі, цікавий факт: обробляти чернетки батька Крістоферу Толкіну допомагав Гай Габріель Кей - відомий сучасний автор історичного фентезі! (Сам він пише, що саме співпраця з Крістофером Толкіном надихнула його на власну творчість).

По-друге, «Сільмаріліон» спочатку замислювався як збірка міфологічних історій у відповідній стилістиці. Це не був героїчний епос на зразок «Володаря кілець», це був саме міф. А міф часто виглядає... досить своєрідно. Згадайте, чи часто логічно поводилися герої грецьких або скандинавських легенд? Адже Толкін при створенні «Сільмаріліону» надихався і тим, і іншим, а до того ж ще кельтською міфологією, «Калевалою» і біблійною книгою Буття! Тож можна приблизно уявити собі ступінь складності та заплутаності отриманого тексту.

До речі, коли Толкін намагався опублікувати окремі глави "Сільмарилліона" ("Сільмарилліон" писався довго і зовсім не в хронологічному порядку), видавці йому відмовили. Причина була сама по собі своєрідною: видавці вважали міфи Толкіна "надто кельтськими"! Так-так, саме так він і висловилися - "too Celtic"! 

Женя Орінго