Тисячі років в руках людей був магічний ключ до пізнання гармонії та краси світу, але вони уперто не помічало його, аж допоки один бухгалтер не відкрив їм очі…

Це логічний початок тексту в дусі поточного тижня: хоча й немає відвертої омани в інформації, та й повною правдою це не назвеш.

Бухгалтерія, звісно, здатна відкривати широко очі, навіть якщо людина проти, — варто лише скласти особистий баланс чи глянути у виробничий звіт, але Лука Пачолі пов’язаний не лише з бухгалтерією, а золотий перетин або божественна пропорція — це не зовсім про золото чи богів. 

Ще Евклід в своєму дослідженні з математики та геометрії  («Елементи», приблизно 300 р. до нашої ери) згадував цю пропорцію. Фібоначчі в «Liber Abaci» (1202 рік) представив західному світу індоарабські числа і методи обчислень, а також послідовність чисел, де кожне число дорівнює сумі двох попередніх: 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13 і так далі... Така пропорція приблизно дорівнює 1.618 та позначається символом «фі» і є формулою золотого перетину або «числом бога».

Фібоначчі її не вигадував, а просто доніс до європейців знання зі Стародавньої Індії, та назвали пропорцію на його честь. А у 1509 році потужний трактат «De divina proportione» Луки Пачолі з ілюстраціями самого Леонардо да Вінчі взагалі підніс божественну пропорцію до небес, і це ще одне нагадування про те, як важливо правильно проілюструвати свої думки.

Немає чітких доказів того, що використання правила золотого перетину завжди дозволяє створити вдалий арт-об’єкт чи що воно дає відповіді на усі таємниці всесвіту, але Лука Пачолі бачив його й в бухгалтерському обліку, де найголовнішим, на його думку, було уявлення про цілісність системи та про необхідність побудови балансу для гармонії.

Дивна річ: у різних частинах світу божественна пропорція пройшла випробування часом: навіть скептично налаштовані дослідники, які довели умовність поділу на пропорційне та непропорційне, не мають чітких пояснень, чому тисячоліттями «золотий перетин» не втрачає актуальності.

У сучасному світі число «фі» і досі використовується та розбурхує уяву: його знають не лише у сфері дизайну, а й у програмуванні, наприклад. Товаришує «перетин» і з природними фракталами, тобто є таким одним з тих давніх понять, які не треба вигадувати — його потрібно просто помітити… 

Коли я його помітила, то довго не могла малювати нічого, окрім фігур з урахуванням пропорцій, трикутників та літери «фі» у різних виглядах. В дописі про пошуки ключа розповідала про народження цього знаку, також там є деякі ілюстрації з блокноту, але таблицю зібрання (зазвичай роблю собі такий інструмент для наочності великих проектів) раніше нібито й не показувала, виправляюся. 

У верхньому лівому кутику є вісім елементів колекції, які я хотіла зробити. Наразі з запланованого маємо великий восьмикутний підвіс «Форма світогляду» і невеликий підвіс «Роздум про сенс», каблучку «Світосприйняття» та кольє-ланцюжок «Алгоритм», тобто половину срібної роботи вже виконано. Попереду в нас були дві пари сережок і ще одна каблучка, браслет думала зробити з елементів «Алгоритму» з додаванням трикутного каменю… Та знову все пішло зовсім інакше, не за планом. Спочатку вибрикнулися сережки і замість двох пар незабаром покажу щось чудернацьке, тільки вигадаю, як це в каталог поставити. 

А потім народився підвіс «Ключ перетину», символ впорядкованості та божественної простоти, який ніхто не очікував. Не було ані планів, ані часу, ані можливості, проте він з’явився, і я повністю зачарована його гармонічною силою.  

Коли у квітні я писала «…Інколи мені здається, що без ключа не склалася б ані казка, ані колекція. Від нього розходяться хвилі упевненості й гармонії, я чую навіть звук, з яким він творить зміни. У ньому є щось потроху від золотого перетину, восьмої руни Вунйо і, звісно ж, прописної літери Фі, яка спеціально для нас утворила кути. І зовсім неважливо, наскільки великим буде цей ключ, на цілу сторінку чи на маленьку каблучку, головне — їм можна відкривати й закривати, ремонтувати і навіть розбивати, те що потрібно розбити…», то навіть гадки не мала, що з маленького знаку в трикутничку зросте справжній срібний ключ. 

У ньому немає нічого особливого, а з іншого боку в ньому працюють ті ж самі правила всесвіту,  які можна знайти у Чумацькому шляху, Вітрувіанській людині, будівлі мушлі наутілуса чи у стародавньому храмі... 

Майже невідомі людству сили витягують на поверхню дивні поняття, магічні збіги та ідеальні форми. Бажання винаходити зв’язки та розвивати уяву, бачити знаки і створювати гармонію — повністю природний шлях людини.

Дзеркало правди і дійсно можна розділити на всіх лише ключем пізнання, ключем перетину — розділене дзеркало у кожній своїй часточці зберігає повністю свої властивості. І коли хоча б одна людина бачить чистими очима себе й усе, що навколо, бачить це без спотворення, то наш світ безумовно стає кращим. Так, кращим усього на якусь мільярдну долю, але... Хоча останнім часом здається, що можливість сприймати й віддзеркалювати зараз розподілена по людям зовсім непропорційно. 

І далі ще трохи буде, бо сережки самі себе не покажуть…  

О.М.