Хостинг фотографий для пользователей Оринго
Чат с менеджером

Поставити питання

 
Ювелірний дім Орінго
0800-759-550
(безкоштовні дзвінки)

Що буде далі?

Клята війна спотворює світи усіх, кого вона зачепила. І здається, що вже немає різниці, якою людиною ти був до війни — має значення, хто ти зараз і яким ти бачиш життя після перемоги.

І ось що цікаво… З першою тезою (важливо, хто ти зараз) згодні усі мої знайомі, а от друга теза (важливо, яким ти бачиш життя після перемоги) чомусь викликає дивний спектр емоційних реакцій, від сумної посмішки та зітхання до відвертого заперечення. 

Зрозуміти це легко навіть без екскурсів у психологію. Коли існує реальний ризик для життя свого і близьких, коли у багатьох розірвано зв’язок з постійним оточенням та з рідною домівкою, коли горе і сум вкривають усе навкруги, нібито лава з бездонного вулкану, коли майже усі змирилися з незворотністю часу, неймовірно важко примусити себе подивитися у майбутнє. 

 

b2180927c468b100bbe5f76570a832e7.md.jpg

 

Але ж треба себе примушувати, щоб відшукати у всесвіті бажані версії свого майбутнього, бо це — як дуже гіркі ліки: умовити себе проковтнути їх важко, але вони допоміжні у боротьбі зі страшною хворобою війни. 

Про свої особисті сподівання вже писала місяць тому (есе «Яке майбутнє після війни?»), а сьогодні вирішила рішуче зазирнути у майбутнє Орінго, бо чим далі, тим більше розумію, що не відокремлюю себе від нашої родинної справи. 

Для цього запланувала працювати вдома, щоб провести день на самоті та зробити спробу потоваришувати з майбутнім. Програму подорожі обрала збалансовану:

- спочатку дала собі відіспатися у самій тихій кімнаті, де міцно зачинила усі вікна;

- потім нагодувала себе смачненько;

- вигуляла організм у лісі, поки не почався дощ;

- зробила велику чашку кави, відкрила ноутбук …і зависла.

Мозок потребував негайно дізнатися новини, глянути хоча б одним оком у телеграм-канали, перевірити замовлення на сайті, дізнатися, що там без мене робиться на виробництві. Немов стадо чортів, мої думки вимагали кинутися у звичний потік буття і терміново повернутися в єдино правильну точку «тут і зараз».

 

82a42c63b889ae8991eea5520c6467f7.md.jpg

 

Ой леле.. яка ж слабка людина та безпорадна перед спокусами, на жаль... кеп

Я таки уважно переглянула новини, пабліки, наш сайт, дірект Інстаграму і внутрішній чат. Потім поспілкувалася з командою і з родичами. Та й вирішила прибрати на кухні, якщо вже так вдало опинилася вдома. Музику гучніше та вперед!

За годину заморилася, зробила ще одне відерце міцної кави, присіла відпочити перед новими звершеннями на ниві домашнього господарства і зрозуміла, що сьогоднішній бій я вже програла.

Є в мене давня звичка — якщо ніхто не чує, повторюю свої думки вголос і навіть дискутую сама з собою. І ось у той момент, коли після "Братів Гадюкіних" вже мали грохнути неймовірні Жаданові "Мальви", у мить тиші почула чітку фразу "ти програла собі битву за майбутнє". Прибирати чомусь розхотілося…
 

 

2154c2ea3317a4381c3ffc92b46655a7.md.jpg

 

Досить ховатися за «тут і зараз», бо тут і зараз є не лише праця, надія, турбота, драйв, творчість та адреналін. Навкруги — прифронтовий і вкрай задовбаний за вісім місяців Харків, фанерні вікна, які не дають нічого забути, а усередині — невпевненість увечорі, чи буде щось зранку, і сумніви вранці, чи все встигну до вечора. Та мабуть годі вже себе жаліти. Годі жалітися, що життя важке. Життя є — є й майбутнє.

То ж яке воно, це майбутнє? Чи буде там щось прекрасне, чи не буде воно до нас занадто жорстоким? 

Вимикаю музику, прибираю каву і вирушаю у подорож. Бачу перемогу, щастя і сльози. Заплющую очі, щоб випадково не подивитися на календар і не розголосити потім секретні дані, бо це небажане втручання у подорожі у часі. Рухаюся далі. 

Відкриваю очі. Бачу на столі плани будівництва нового одноповерхового Орінго: просторі майстерні для срібла і золота, зручна крамниця, кімната для літотеки, велика студія для малювання та майстер-класів, бібліотека, музей і чомусь – кав'ярня. Ну таки без кави ніяк… 

 

2b944d8f872fcd32225fe8f246d4a246.md.jpg

 

Далі знову очі заплющую і опиняюся в планах, що вже ожили: гарне, відкрите сонцю подвір'я з квітами та лавочками, є дивні рухливі інсталяції, присвячені окремим колекціям і деякі я легко пізнаю. Стіни з бірюзово-синіми кахлями азулежу, які чудово доповнюють сонячні панелі даху. М'які обриси будівлі і жодних гострих кутів там, де можна боляче впилятися ногою… Я торкаюся цих стін та синіх дверей, знаходжу вхід і опиняюся в звичайному мурашнику, коли усі поспішають за своїми справами. Мені посміхаються, бачу знайомі обліччя. 

Усі кімнати різні, лампи, меблі і колір стін теж відрізняються між собою, а великі екрани показують мені зовсім незнайомий сайт, який хочеться запам'ятати. Люди перед екранами розмовляють не лише українською, чути різні мови. 

Гарні коробочки різної форми складаються на столах біля двері і нова упаковка мене захоплює. У затишній крамничці усі вітрини можна відкривати і самостійно примірювати прикраси, на стінах не тільки дзеркала, а й картини. Поруч кумедна кав'ярня, де тістечка та бутери теж нагадують казкові сторінки Орінго. Іду в майстерні, вдивляюся в те, що лежить на верстатах, беру до рук нові каблучки з містами, намагаючись вгадати назву, задоволенно бачу нову ливарню, про яку не могла й мріяти колись. Люди посміхаються та вітають мене. Тож я теж існую у майбутньому? 

 

e77f96ccb3e558da87f4c59fa48ddf98.md.jpg

 

Відчуваю не тільки радість і захоплення від побаченого. Мені важко триматися там довго, хвилююсь, що стіни розтають і замість яскравого сонця я побачу похмуру осінь сьогодення. Боюся виходити з подвір'я на вулицю… Що я там побачу? Яке місто? Яких людей? Та у останню мить, коли зображення починає розчинятися у повітрі, відпускаю страхи. І отримую жадані відповіді. 

Знаю, що буде вкрай важко. Знаю, що є безліч інших вимірів майбутнього і мені просто пощастило побачити те, до чого варто намагатися дістатися. Але й знаю і те, що працювати сьогодні потрібно у конкретному напрямку, потрібно йти за покликом душі, ламаючи по дорозі кригу війни і зневіри. 

І як же влучно заспівав мені Жадан, коли я повернулася додому: «Мама мене вчила, що зневіра то зло…» стеснение 

 

Усе переборемо, ворога переможемо, щастя збудуємо!

Тримаймося, друзі. 

О.М. любовь

 

------------------

P.S. Щось ми дуже давно не створювали спільні світи! Є ідея!
 
Пишіть у коментарі невеличке доповнення, продовження або своє бачення трансформації Орінго в переможній Україні, а я вже знаю, який амулет подарую зі своєї особистої колекції обраннику випадкової долі, а який — за той самий коментар, що вразить мене збігом з побаченим. 
 
gillyflower
Ср, 19/10/2022 - 22:07

А я ще бачу невеличку, дуже світлу (з вікнами замість однієї із стін) кімнату, осяяну променями золотавого західного сонечка, що м'яко виграє листяним театром тіней величезних дерев на пастельній стіні щось таке чарівливе. І це дійство споглядають малята:). Так-так, мами (і тата також;)) прийшли до Орінго, до кави, до бібліотеки - до світу гармонії в собі. А інколи для цього дитинчат потрібно віддалити на півгодини чи навіть довше. А вони й раді! Тут можна не просто розгледіти жеоди, але й пограти з кабошонами, зробити перші 3-д ескізи кольоровими ручками, побешкетувати у вільному і безпечному просторі порозуміння. Дивно для ювелірного дому? Але ж це Орінго! Лише тут дива не просто частина, а чарівлива повсякденність життя:)
Pana_anna
Ср, 19/10/2022 - 22:31

А я уявляю собі наступне майбутнє, я та моя родина вперше приїхала у місто Харків, щоб нарешті познайомитись. Моє серце буде переповнювати і сум і радість, але я 100% впевнена, що місто загоїть свої рани і Харків буде ще краще, ніж до 24.02. Звичайно я обов'язково зайду в крамничку Орінго, і ми з дочкою надовго "застигнемо" біля вітрин, виберемо собі декілька тих самих чарівних прикрас. Чоловік та син будуть чекати нас у кав'ярні, але чекати втомляться і звісно теж будуть розглядати чарівне містечко Орінго з нами. Я зможу побачити команду ЮДО, поспілкуватись з ними, обговорити нові колекціі і звісно обрати той самий довго очікуваний ексклюзив. А потім ми будемо гуляти по місту і ділится враженнями.І пообіцяємо собі, що будемо подорожувати у Харків частіше, так як ще треба багато чого побачити. Я вірю, що саме так скоро й буде! І день нашої Перемоги вже не за горами!
LeTim
Ср, 19/10/2022 - 23:01

Я подумки пройшла нiбито за Вами й побачила те, що намалювало Ваше уявлення щодо майбутнього оновленого Орiнго- простiру... I менi здалося, що за кадром ще залишилось непоказаним нам вкрай необхiдне, велике, але затишне мiсце, дуже сильне за енергетикою, сповнене рiзноманiтних музичних iнструментiв (старих, вже знайомих нам, i геть нових), а також багато зручних стiльцiв для розташування й отримання насолоди вiд тiєï чудовоï музики, яка буде лунати чарiвним потоком у часи вiдпочинку, зустрiчей з цiкавими людьми ,тощо... Це буде музика орiгiнальна, у виконаннi наших талановитих ювелiрiв, що мають таке чудове хобi, а також можна буде складати улюбленi плейлисти з неймовiрних потужних заряджаючих пiсень украïнських виконавцiв ( допоможе у цьому гарна стереo система). Чомусь я бачу цей простiр на другому поверсi нового будинка. А ще бачу облаштований дах, на якому завжди можна отримати трiшки релаксу, ковтнути свiжого повiтря будь-коли у робочий час, для перезавантаження i мрiй, а також щоб побачити на власнi очi непередавану красу живого, працюючого, рiдного оновленого Харкова, самого найкращого мiста у свiтi!!!
Kell
Чт, 20/10/2022 - 07:50

Несподівано для себе зрозуміла, що магазин Орінго - то єдина ювелірна крамниця З КВІТАМИ, яку я бачила. Від цього і буду вирушати у своїх мріях відносно майбутнього. Мені бачиться затишна крамничка, сповнена сонячного світла. Повз неї ходять люди (бо добра справа потребує покупців) , поряд з нею дерева та квіти. Також чомусь бачиться поряд з магазином кав'ярня з літньою терасою, на якій можна посидіти з друзями та порадіти разом новій прикрасі. У самій крамничці- майже без змін, бо вона була ідеальна:) Єдине, мабуть, вдосконалення, яке приходить на думку- це палітра літотеки, яку можно самостійно взяти та ознайомитися з можливостями Орінго на власні очі:) Для нових покупців буде корисна річ. Дуже сумую за Харковом і своїм улюбленим Орінго на Ярославській. Зичу нам усім скорішої Перемоги!
olenabuglova
Чт, 20/10/2022 - 08:59

А я побачила світлу кімнату, в якій стоять стелажі з книжками. Вітальня? Читальний зал? Невеличка книгарня? А може, це кав'ярня з бібліотекою? Можна погортати сторінки, поки чекаєш на замовлення.Тут відвідувачі можуть залишити і свої вже прочитані книжки для інших. А ще бачу, як просто тут запрошений гість Сергій Жадан читає свої вірші та проводить автограф-сесію. І нові, зовсім молоді автори приходять, щоб розповісти нам про свої твори. А раз на тиждень збираються члени літературного клубу, щоб за чашкою чаю обговорити книжкові новинки. І називається все це диво, звичайно, "Екслібрис")))
Lina2018
Чт, 20/10/2022 - 09:15

Спробувала і я закрити очі і побачити майбутнє. Уявила собі будинок у вигляді квадрату. Усі, хто вперше сюди приходить, завмирають. Стіни прикрашені фресками. Ось біжить блакитна лисиця хулі цзін. А двері до магазину охороняє самурай.  Трохи подалі сором'язливий жираф заглядає у вітрину кав'ярні, коричневі плямки на його тілі схожі на кавові зернятка. Я повільно обхожу будинок. Бачу великі ковані ворота. На металічній решітці завмерли такі упізнавані срібні мрії, а над аркою пасажу у сонячному світлі блищать букви "Дім Орінго". Тихенько відкриваю двері,  пасаж відразу огортає мене своєю таємничою темрявою і веде уперед, у саме серце будинку. Посеред внутрішнього дворика росте сумах, чарівне дерево, духмяні суцвіття якого наповнюють своїми пахощами повітря навесні, а восени багряне листя милує око. Там можна присісти на лавицю і зачаровано дивитись на скляні прозорі стіни, за якими вирує життя. Ось майстер нахилився над столом і дивиться у мікроскоп, а в іншій кімнаті блимають вогники моніторів. І тільки одна кімната має інший вигляд. Дзеркало Гезелла ховає того, хто сидить там за великим столом, на якому скляна куля і фотографії рідних людей. Срібна Муза - істота полохлива, тому потребує тиші та усамітнення...
shursh
Чт, 20/10/2022 - 09:23

Я бачу в майбутньому "Орінго" утворення спільноти з новим рівнем організації і комунікації. Поєднання успішного бізнесу і центрів для особистого розвитку, творчості, приємного спілкування, благодійних і культурних проектів. Залучення багатьох нових, небайдужих і активних людей, цінності яких співпадають з цінностями команди "Орінго")
olga_vl
Чт, 20/10/2022 - 10:08

А ще в кав'ярні крім кави і тістечок одразу уявляється музичний фон - те, що в крамниці не дуже вписується, а тут буде створювати атмосферу. І тут же можна проводити різні цікаві зустрічі чи презентації, ювелирні і ні) А тістечка чомусь бачаться саме заварні, з різнокольоровою глазуррю та відповідними назвами - "нефритове", "родонітове", "обсидіанове" ;Р
galina_К
Чт, 20/10/2022 - 12:32

Нажаль, не бачу одноповерхового будиночку Орінго в центрі міста :( Якось він там "не монтується" в моїй уяві. І повністю згодна з Kell - крамниця на Ярославській ідеальна. Ще трошечки б місця якось додати щоб можна було відійти в бік та не заважати новим покупцям, бо дуже ж не хочеться виходити і ще не все обговорили з дівчатами. А раптом хтось зайде із очно або заочно знайомих.. Так, літня тераса була б дуже доречна. :) Бачу нові, свтлі, прозорі (замість осіннього дсп) вікна, багато світла та сонячних променів, виблискуючі вітрини, квіти на столику, як завжди.. Будинок, можливо, додав собі новий поверх і тепер всі майстри та майстрині просторо розміщуються в своїх нових кабинетах. З'явилась невеличка кімната музей-літотека-переговорна, де можна передивитись на великому екрані ексклюзивні прикраси минулих років та обговорити з майстрами нові, помилуватись камінцями в наявності та, можливо, тут же й щось підібрати в нову прикрасу. Можливо, саме тут, в цій кімнаті, можна буде випити кави та погортати книжку. І ще клубні вечори з чаєм та смаколиками. Часом навіть тематичні - з віршами або музикою. А в підвалі нові пластикові труби із сяючими новими кранами, які може й потечуть колись, але через багато-багато років і вже не в нашому житті :) Нехай все це буде! Думки та мрії часом стають материальними.
estrellinka
Чт, 20/10/2022 - 12:47

В моєму баченні кола Орінго розширяться поза межи Харкова –Україною та закордоном. Колекції Орінго поповняться срібними містами, натомість у справжніх містах з’являться особливі орінго-крамнички. Але саме у Харкові залишатиметься першоджерело творчої магії, і саме задля цього варто здійснювати подорожі туди. Харківська крамничка перетвориться на творчий простір, який через поєднання різних форм, стилей, функціонального призначення та можливостей отримає свою власну назву. Бачу двоповерхову (а може й триповерхову) будівлю, яка матиме у своєму складі власне ювелірну крамничку, майстерню, книгарню-кав’ярню з додатковими терміналами буккросингу та ненав’язливим лаунжем, креативну кімнату, облаштовану інтерактивними екранами, які дозволятимуть не тільки роздивитися в деталях літотеку, але й вибрати каміння для ексклюзивної прикраси або прикрасу з наявності чи під замовлення. У спеціальній кімнаті облаштована літотека, де можна побачити обрані для прикраси каміння наживо, а також помилуватися мінералами, що з певних причин неможливо застосувати у роботі, виставлених на окремих стелажах, вітринах чи поличках. У будівлі є галерея - не тільки з картинами, світлинами але й милими орінго-листівками, а також зала для проведення різноманітних творчих івентів (презентацій, зустрічей з літераторами чи цікавими особами, концертів, творчих вечорів, зустрічей учасників клубу «Екслібріс» та іншого).. І неодмінно, як окремий вид коштовностей - привітний персонал…та альтернативні харизматичні пухнасті спецконсультанти – котики:) В Україні, як і в багатьох країнах світу вже є чимало кав’ярен, книгарень та бібліотек в яких «працюють» котики, так чому б не доповнити цей перелік ювелірними крамничками?:) Адже кола Орінго генерують добро й душевне світло та щедро діляться ними з кожним, хто цього потребує, чи то людина, чи то хвостик. Для такого пухнастого спецперсоналу у крамниці, звісно, знайдеться спеціально обладнана кімната для відпочинку та проживання (обов’язково із широкими підвіконнями) адже генерувати позитивну енергію та сприяти покупцям у правильному виборі – неабияка робота:) Звичайно, рух таких кадрів буде інтенсивний – вірю, що багато з тих людей, хто прийде за прикрасою, повертатимуться додому не тільки з бірюзовою коробочкою, але й з новим маленьким пухнастим другом. Й кола добра невпинно збільшуватимуться:)