Цієї думки припускається засновник японського ювелірного бренду Milamore, дизайнер Джордж Інакі Рут. Пропоную пригадати основні тези філософії кінцугі та прослідити її зв’язок із нашою сучасністю.

Отже, що таке кінцугі? Старовинне ремесло чи лише один з проявів ставлення японців до життя? Водночас час і те, й інше. За легендою, техніка реставрування фарфору за допомогою спеціального лаку та золотої пудри мала декоративну роль. Так японські майстри врятували улюблену чашку для чайної церемонії свого правителя. Та винайдення цієї техніки було б неможливе без відповідного ставлення до життя, коли стара річ не відправляється на смітник, а отримує друге життя та продовжує радувати свого власника. Можливо тому, у наш час надспоживання, кінцугі стає дуже поширеним за межами Японії. Різноманітні дизайнери у різних куточках світу прикрашають золотом тріщини на речах побутового вжитку, лікуючи шрами на серцях їхніх власників. Це може здатися дивним, та ювелірний світ, що весь час був прихильником досконалості, теж не встояв перед самобутньою красою кінцугі.

Кілька років тому дуже яскраво (не дивлячись на стриману чорно-білу палітру прикрас) розповів про своє ювелірне бачення кінцугі італійський бренд Pomellato. Його колекція Kintsugi побудована на використанні пошкоджених та відреставрованих в унікальній японській техніці гагатів та кахолонгів. Допомагала італійцям опанувати майстерність токійська художниця, пані Хіґуч.

Окрім вишуканої колекції з каблучок, сережок та підвісок, до рук художниці потрапила ще одна прикраса бренду, що колись зламалась. Брошку-камео було відремонтовано з тією ж самою прискіпливістю і, здається, нові деталі додали обличчю з античного сюжету унікальних рис.

Ювелірне втілення техніки кінцугі наочно підтверджує, що після ремонту річ набуває ще більшої цінності. Погодьтесь, в світі ідеальних каменів та спрямованості до досконалості у всьому, це вкрай дивовижне явище.

Підвіска бренду Édéenne

Звісно, така робота з каменями, яку провели в Pomellato – скоріше виключення. Зазвичай, кінцугі-перетворення трапляється з поодинокими прикрасами, адже партія зламаних кабошонів – це щось з області фантастики, а навмисно ламати камені — то вже не про кінцугі, а про гроші.

Інколі ювеліри й не приховують, що їхні колекції наслідують кінцугі лише зовні. Як то серія прикрас бренду Eleni Orfanou, в котрій камінчики вставлені до оправ, що лише імітують золоті тріщини.

А тут імітація тріщин на металі, бренд  Posh Totty Designs

Інколи при реставрації японські майстри використвують уламки з інших розбитих речей. Така техніка має назву йобіцугі і на ювелірній мові це виглядає так:

Тарілочки , відреставровані в техніці йобіцугі

Але повернемось до слів Джорджа Інакі, що вбачав кінцугі не тільки як матеріальне явище нашого світу, а  як стан душі. На його думку, кінцугі вшановує незламність і виклики життя, прославляючи красу уламків: «У своїй особистій історії та в людях, яких я зустрічав, я бачив кінцугі в кожному. У мене було важке дитинство і ніколи не було цього «ідеального» життя. Але кожен виклик, з яким я стикаюся, я вважаю можливістю рости та ставати сильнішим. Ось чому мені подобається ідея пошуку краси в недоліках».

Особливість ювелірної колекції бренду полягає в тому, що в прикрасах нема уламків каменів як таких. Лише золотаві тріщинки різноманітної форми, які кожен з нас може накласти на власні душевні рани. Таким чином прикраси ніби доповнюють історію свого власника.

Сьогодні серця багатьох українців вкриті сіточкою тріщин, що болить. І тут безсилі звичайні ліки та психологічні техніки на кшталт «вичавлення лимонаду з лимонів». Адже наше спокійне тогорічне життя – то не кислі лимони; ним ми надихались, насолоджувались, його оберігали понад усе. Та й кому сподобається той «лимонад» гірких сліз? Проте кінцугі якнайкраще описує те, що відбувається зараз нами. Час показав, що життя крихке і непостійне, життя не вічне і ми перебуваємо лише в одному з його циклів. І навіть якщо зараз в долонях лише уламки від колишнього щастя, від нас, як і раніше, залежить, чи з’єднаються вони наново в єдине ціле. Буде це охайна тарілочка чи пузатий кухоль, тендітна ваза чи міцний горщик – не важливо, головне, що кожна секунда нашого життя залишається цінною для нас.

Наталія Орінго