Мистецька спадщина хвилює кола Орінго від самого заснування. На срібло перетворювалися враження від книг, рідше — архітектури чи скульптури, живопису. І основна складність, яка, на мій погляд, постає перед одним митцем, що хоче увічнити спадщину іншого, це зробити багатошарову річ. Де перший шар буде насолодою, якщо хочете, для загалу, красою в найкращому сенсі слова масовою. А другий, прихований у відсилках і нюансах, призначений для розгадування і декодування більш підготовленою аудиторією.

Саме такі, наприклад, мистецькі об’єкти “Це шляпа?”  або “Барселонські етюди”. Скільки разів ми чули про “каблучку зі слоненям”! І нехай так, нехай для тих, хто ще не встиг дізнатися про удава, що проковтнув слона, це буде лише мила анімалістична замальовка: ми зробили і зробимо все можливе, щоб відкриття світів Екзюпері для них стало питанням часу. Але для посвячених... О, скільки радощів приносять знайомства через цю каблучку! Нехай брамну колону Лес Кортс упізнають не всі, та підвіс і сережки змусять затамувати подих і тих, хто не бачив її на власні очі. Statement jewelry — окремий стиль, про який ми багато знаємо та який просуваємо з повагою і любов’ю.

Слугувати ознакою “для своїх” і підказувати, з ким маєш спільні вібрації — чудова місія для ювелірних прикрас. Особливо якщо створені у гонитві за цією місією прикраси мають якість, зручність, привабливість та довершеність.

Саме так вийшло і з сережками “Я — людина” за ескізом Марії Сергіївни (Madra Rua). Імпульсом, що подарував йому життя, стала картина Альфреда Гокеля. Якщо бачиш на картині… Чи багатьох художників ви можете розпізнати за одним лише поглядом на ключові елементи його стилю? З Гокелем це нескладно: його видовжені фігурки, що танцюють, обіймаються, балансують, перекидаються на птахів чи то людей, впізнавані безпомилково. Навіть якщо ім’я художника вам невідоме. 

Душа  підіймається  до  вищої.
Душа  обчислює  суму  площ:
минуле  -  майбутнє  -  живі  і  знищені  -
правда  -  поезія  -  атомний  дощ.
Дракон  -  Атлант  -  телефон  -  калина  -
віра  -  вірус  -  мільярди  -  нулі...
Життя  оперує  безконечно  малими.
Ми  всі  поодинці  -  також  малі.

Але  з  усмішки,
з  потиску  рук,
з  брехні,  убитої  наповал,
історія  -  найскладніша  з  наук  -
обчислює  ЗОРЯНИЙ  ІНТЕГРАЛ.

Із  найдрібніших  зоряних  крихт!
Вища  математика  світу!
З  СУМИ  БЕЗКОНЕЧНО  МАЛИХ
ВИНИКАЄ  БЕЗКОНЕЧНО  ВЕЛИКЕ.

(Ліна Костенко, "Зоряний інтеграл", 1963 р.)​

Образи Гокеля авторка ескізу підсилила рядками з “Зоряного інтегралу” Ліни Костенко. Критик Володимир Панченко радить читати поему поряд з віршами Василя Симоненка та молодого Івана Драча, Паруйра Севака та Едуардаса Межелайтіса — контекст шістдесятих, пронизаний струмом космічної доби. “Людину обмежують смішні хлипкі рамки, вигадані нею самою, нав’язані іншими, але ні – ось вона підіймає голову, розпрямляє спину і робить глибокий вдих. Людина виходить за рамки, простягає руки до неба і танцює одна перед лицем всесвіту, така маленька і така велична водночас”, — говорить Марія Сергіївна.

Недарма, мені здається, це сережки, а не самотній підвіс. Чи то свідомо, чи то керуючись прозорими натяками мистецьких образів, у ескізі Людина, хоч і ризикує похитнутися зі своєї крихітної блакитно-лазурової планети, не сама.

За якість, зручність та надійність виконання сережок "Я — людина" відповідали вже ювеліри Орінго. Фактурне тло, на якому ніби виблискують і комета, і людина, що до неї тягнеться, нагадує штрихи олівцем, що знову відсилає нас до графічного живопису. І оскільки всесвіт та його енергія, як аура персонального мікрокосму, різнокольорові, сережки дають простір для творчості і вам. Покриття та камінці можна комбінувати таким чином, щоб прикраса перетворилася на заяву.

І дійсно, літературний контекст шістдесятих ніби сам по собі бринить у повітрі. “Ти знаєш, що ти — Людина?” — запитує Лівий у Правого. “Дай руку мені, Людино, це буде наш форум духа”, — відповідає Правий Лівому.

Анастасія Орінго