Пам’ятаєте нашу нещодавню подорож до Полтави? Тоді ми дізналися трохи більше про спорудження полтавського будинку Земства: стільки ж красивого, стільки ж і важливого для української культури та архітектури.

Каблучки з серії «Чарівні міста України» – немов енциклопедії в сріблі. Можна роздивлятися, вивчати і щоразу дізнаватися нові цікавинки (ви ж пам'ятаєте про відповідний розділ у Довіднику, для створення якого наша команда проробила майже наукову працю?). Недивно, що розповідь про «Полтаву. Будинок земства» отримала чималий відклик, зокрема і в Instagram. Там же ми запитували, про яку каблучку розповісти наступною, і з'ясували, що багато підписників хотіли б детальну розповідь про Запоріжжя. Виконуємо нашу обіцянку і вирушаємо в уявну подорож за ювелірними орієнтирами!

Каблучка недарма називається «Запоріжжя. Мости»: саме мости Преображенського були обрані як кільцегенічна споруда і один з найважливіших символів міста. Справді, два величні мости через Дніпро справляють неймовірне враження. Вони – наче пам'ятники людській праці, наполегливості та навіть певною мірою зухвалості: один із мостів є цільною аркою, а створення одноарочного мосту через Дніпро тривалий час вважалося неможливим.

А ще це пам'ятник людському розуму і логіці. Міст сам по собі – дуже складна конструкція. Він тільки виглядає простим: насправді для зведення моста, особливо аркового, потрібні чималі пізнання в архітектурі та інженерній справі. Проти інженера тут і річка, яка не бажає бути сталою і передбачуваною, а безперервно рухається, змінює рівень води і намагається розмити навіть найміцніші опори; і гравітація, яка вперто намагається обрушити міст під його ж вагою; і матеріали, які у воді то розмиваються, то іржавіють. Одним словом, спроектувати і побудувати довговічний міст здатний лише талановитий інженер (і неймовірний упертюх).

Архітектору Борису Преображенському явно вистачало і таланту, і впертості. Мало того, що він зміг спроектувати мости, які, за всіма розрахунками, були просто неможливими над широким і неспокійним Дніпром, – він ще й зумів їх побудувати. А в цьому крилися особливі труднощі: мости зводилися одразу після Другої світової війни, якісних будівельних матеріалів не вистачало, а сталь для будівництва мостів взагалі неможливо було знайти. Тому архітектор вирішив створити каркаси мостів... з дерева, а потім зміцнити залізом і бетоном.

Це, на перший погляд, божевільне рішення було втілено в життя; залізобетонні мости виявилися нітрохи не гіршими за своїх побратимів зі сталевими каркасами. Ба більше, час показав, що мости здатні витримати не тільки погоду і річкові хвилі, а й технічний прогрес із величезною кількістю автомобілів. Стійкість, гідна поваги!

Тривалий час другий міст Преображенського носив почесне звання найдовшого одноарочного мосту України – він простягнувся над Дніпром аж на 228 метрів без жодної додаткової опори. Уявіть собі, якими точними мають бути розрахунки, і як ретельно необхідно вивірити баланс, щоб міст не просто стояв, а й витримував потік машин, що проїжджав по ньому. Слава дивовижної, навіть трішечки неможливої інженерної конструкції в країні зберігалася за ним до 70-х рр., поки його не потіснив новий сталевий одноарочний міст, довший на 90 м, також зведений у Запоріжжі через Дніпро. Утім варто нагадати, що мости Преображенського будували взагалі без сталі. Тож другий міст уже не найдовший, але все ще найнеймовірніший.

Як з'ясувалося, мостам, створеним з логікою та завзятістю, не страшні навіть аномалії та снорки: одноарочний міст Преображенського можна побачити в українській грі «S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип'яті» в локації «Затон». Символічно, чи не так?

Скрін з ігри

Пишалася улюбленими з дитинства мостами Запоріжжя

Ольга Орінго