Відчуваю, що сказати щось потрібно. Треба відбити лінією на стіні пам’яті ще один рік війни. Триста років, десять років, два роки, щомиті… Війна русні проти України немає чітких меж, та остаточно наші колективні надії на притишення зникли під вибухам в лютневу ніч.

Допис 24 лютого 2022 року:

Завжди була завзятою оптимісткою, з великою вірою в добро, в здатність Всесвіту стримувати людство від самогубства та вбивства планети, тому нічого подібного не очікувала. Та й досі інколи відчуваю себе десь у паралельному божевільному вимірі, а інколи намагаюся прокинутися або ж винайти спосіб подорожувати у часі. 

Та випадання з цієї клятої реальності не триває довго. Розумію, що проходити випробування потрібно з розплющеними очима і повним зануренням в потік. Не втечеш від війни, яка буяє поруч з тими, кого любиш. Навіть якщо я поїду подалі від лінії розламу, ворогів, тривог і вибухів, моя біль поїде зі мною. Тому біль повертаю ворогам, добро віддаю нашим і своїм, а отриману з трансформацій енергію витрачаю на творчість. 

Що ми змогли зробити за останні два роки? Виявляється, не так і мало: переклад сайта українською, телеграм-канал, два сезони «Срібної мрії», п’ять сесій в «Екслібрисі», сто двадцять нових моделей прикрас, тисячу книжок українською з Таємної кімнати, тисячу двісті дописів у стрічці новин, десять тисяч виконаних замовлень, вісімсот тридцять тисяч гривень на підтримку армії від підприємства і від мене особисто… а також те, що складно описати звичними літерами і цифрами.

Попри все, Орінго залишається теплим і щирим місцем, де створюється срібна краса. Орінго просто продовжує бути. От наприклад, саме зараз працюю над новою колекцією року та новою казковою історією, сподіваюсь - усе складеться. 

Ми з командою Орінго йдемо вперед разом з усіма вами, хто точно знає, що зневіра — це зло. Ані лютий, ані війна не є нескінченними, буде в нас мирний світанок.

Тримаймося разом, друзі!

З любов’ю, Олена Маслова