Що читаємо? Без цього питання ювелірний дім з літературною спрямованістю, як ви здогадуєтесь, в опитуванні ніяк не міг обійтися.  Натхнення для наступних сесій Екслібрису ми вже відшукали – а тепер пропонуємо поспілкуватися про книжки, в яких у орінговців лежить закладка просто зараз.

Які часи – таке і читання, тож не бракувало сумної тематики. Наприклад, неодноразово згадувалася книга Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу», яку ми радили і навіть додавали в Таємну кімнату, як і роман «Вибір» Едіт Еґер, учениці Франкла. По-новому зазвучала й графічна новела Арта Шпіґельмана «Маус. Сповідь уцілілого» про концтабори (до речі, чи знали ви, що ця книга заборонена в росії – і недарма?).

Знову гостроактуальними стали романи Ремарка та антиутопії– «1984» й «Колгосп тварин» Орвелла та «451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредбері до сучасних подій, на жаль, пасують якнайкраще. Якщо ж вони вам вже знайомі, можна звернутися до менш відомих антиутопій: «Каллокаїн» Карін Боє та «Наші втрачені серця» Селесте Інґ.

 А романи «Дорога на Асмару» Сергія Сингаївського про штучний голод і війну в Ефіопії 1984–1986 рр., до якого теж доклалися радянські «рятівники», та «Таборові діти» Любові Загоровської про людей, які в дитячому віці зазнали репресій, особисто я додала у список «прочитати якомога швидше».

Не може не тішити величезна кількість згаданих у списку читання книжок українських авторів. «Ва-банк у Харкові» та «Різник із Городецької» Андрія Кокотюхи, збірка «Межигірській дід» Олекси Стороженко, «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка, «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, книжки Дари Корній з Таємної кімнати, «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохасько, «Я забула труси» Майї Тульчинської, «Ворошиловград» Сергія Жадана, «Зоряний корсар» Олеся Бердника, «Дім солі» Світлани Тараторіної, «Абрикоси Донбасу» Любові Якимчук, «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Білий попіл» Ілларіона Павлюка, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Солодка Даруся» Марії Матіос та «Доця» Тамари Горіха Зерня… Список, як бачите, різнобарвний й чималий, тож орієнтуючись на поради орінговців, буде дуже зручно обирати для себе нову книжку.

Не знаєш що читати – читай Кінга. На орінговцях, як виявилося, це правило чудово працює, романи Короля жахів в опитуванні перерахували мало не усі. Починаємо сумніватися: чи не замала колекція по кінгівській творчості?..

Не зменшився й потяг до класики. «Театр» Вільяма Моема, «Жінка в пісках» Кобо Абе, «Грона гніву» Джона Стейнбека, «Декамерон» Джованні Боккаччо, «Сто років самотності» Ґабріеля Ґарсія Маркеса, «Фауст» Йогана Гете, «Кельтські сутінки» Вільяма Єйтса, «Ім’я Рози» Умберто Еко і навіть «Будденброки» Томаса Манна – список, яким пишатиметься кожен літературознавець!

Любов до фантастичних світів, створених уявою Дж. Р. Р. Толкіна та Джоан Роулінг, теж нікуди не поділася – «Гобіта», «Володаря перснів» та «Гаррі Поттера» читають дітям й перечитують самі. Не відстають у популярності й романи Террі Пратчетта, нашумілі «Емпіреї» Ребекки Яррос  та вже майже класична історія пана Сапковського про Відьмака.

Були й відповіді про те, що з початком війни здатність читати раптово зникла… Нечитун – досить типова реакція на стрес, особливо коли реальність виявилася моторнішою за будь-які вигадані жахи, тож це не дивно… А втім, книжки, які нам варто чи хочеться прочитати, нікуди від нас не подінуться – і їхній час ще обов’язково настане. 

Життя без можливості полинути у світ уяви втрачає частину барв. Але ще гіршим воно було б без можливості розділити радість від прочитаного з друзями. Отож дякуємо, що читаєте разом з Орінго: книжки у Таємній кімнаті, нові сесії «Екслібрису» та форумні гілки для обговорення завжди чекають саме на вас.

Захоплювалася начитаністю орінговців

Ольга Орінго