Сьогодні у нас непроста гостя, поетка-інтелектуалка, що тримається дещо осторонь вируючого літпроцесу, залишаючися, тим не менш, його головною персоною.

"Першорядним майстром" її колись назвав Кость Москалець, й не міг висловитися влучніше. За її авторством видано шість поетичних збірок, а творчість відзначено численними літературними преміями. Останні збірки були відзначені як "Книжка року" - "Алергія" 2000 року та "Готель Централь" 2004. Вірші перекладено багатьма мовами, й знана Наталка Білоцерківець не лише на батьківщині, а й за її межами. А "Троянда і ніж" - польська збірка віршів, що видана окремою книгою. Зараз Наталка займається письменницькою, журналістською, перекладацькою діяльністю, веде непублічний спосіб життя. Нумо знайомитися з нею та її неймовірним творчим доробком!

* * *
Я помру в Парижі в четвер увечері.
Сесар Вальєхо 

забуваються лінії запахи барви і звуки
слабне зір гасне слух і минається радість проста
за своєю душею простягнеш обличчя і руки
але високо і недосяжно вона проліта

залишається тільки вокзал на останнім пероні
сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
вже вона розмиває мої беззахисні долоні
і огидним солодким теплом наповзає на рот
залишилась любов але краще б її не було

в провінційній постелі я плакала доки стомилась
і бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна
поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
затихала стихала банальна вокзальна весна 

ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю
в провінційній постелі що потом кишить і слізьми
і твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми

надто гірко ми плакали і ображали природу
надто сильно любили коханців соромлячи тим
надто вірші писали поетів зневаживши зроду
нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим

Перстень "Орфей"